Як військові живуть на Рівненському полігоні. Кривавий шлях 30-ї бригади - 25 Июня 2016 - Айверсайт новостей
Воскресенье, 11.12.2016, 10:59


Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Главное меню

Главная

Гороскоп
Детские стихи
Женская жизнь
Киевский регион
Киномир
 Криминал
Кулинария
Медицина
 Здоровье
Музыка и шоубизнес
Наука и образование
Нежин
Обуховские новости
Полезно знать
Происшествия
Психология
Политика и другое
Развлечения
Спорт
Тесты, программы
Технологии
Техника
Экономика
Это интересно
Юмор
Видео

Визитка сайта

Каталог файлов

Каталог статей

Блог

Фотоальбомы

Форум

Гостевая книга

Каталог сайтов

Обратная связь

 
Информеры

Погода в Обухове на неделю


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



Рейтинг@Mail.ru
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

 
Отправка SMS
Отправить SMS бесплатно
 
Архив записей
 
 
Главная » 2016 » Июнь » 25 » Як військові живуть на Рівненському полігоні. Кривавий шлях 30-ї бригади
Як військові живуть на Рівненському полігоні. Кривавий шлях 30-ї бригади
10:38
14.02.2015
 
Рівненський військовий полігон, де за місяць мають навчити понад три з половиною тисячі чоловіків воювати, нині має кращі умови, ніж півроку тому. Мобілізованих одягнули у хорошу форму і дали потрібну кількість боєприпасів для навчання. Але без допомоги волонтерів все одно не обходиться.

На Рівненський полігон поки що прибула третина мобілізованих. Усі чоловіки — в однаковій формі, кожному видали по два комплекти — зимову та літню. А ще фуфайку, літню та утеплену білизну, чотири пари шкарпеток, рукавиці, шапки, два рушники, рюкзак, берці, казанок, чашку, ложку, три шматки мила та інші дрібніші речі. Вікторія Шинкаренко, координатор волонтерської групи "ДАР", через чиї руки пройшли тисячі комплектів обмундирування, схвалює: якісна і тканина для форми, і взуття, і наплічники, виготовлені у Польщі.

 

Анатолій Вербицький, начальник тилу ОК "Північ":

— Форми вистачає всім. Розмірів також є достатньо, починаючи від 46-го і закінчуючи 58-м. Була лише проблема з одним богатирем, який має 62-й розмір. Але форму вже замовили. Загалом ми постаралися забезпечити мобілізованих і обмундируванням, і умовами проживання. Бо якщо боєць усе має, у нього і моральний дух хороший, і він нормально буде виконувати свій обов'язок перед державою.

В умовах, наближених до зони АТО

На полігоні — умови, максимально наближені до тих, в яких доведеться солдатам бути у зоні АТО. Ночують у наметах — в кожному трохи більше 30 мобілізованих. Запевняють: не холодно. Посередині намету дві буржуйки, дрова є — на полігон щодня привозять три вантажівки. Сплять на дерев'яних нарах, застелених матрацами. Кожному бійцю видали комплект постільної білизни, плед та подушку.

Михайло Поліщук, 25-річний здолбунівець:

— Добре може бути лише вдома. Але якщо зважати, що ми у польових умовах, то організовано все дуже добре. Я служив у війську і можу порівняти умови на полігоні — тепер набагато все краще.

Завдяки волонтерам до наметового містечка підвели водопровід. У наметах поставили кілька умивальників та буржуйки, що нагрівають воду. Є також окреме приміщення, обладнане під лазню, в якій водночас може митись до 50 вояків. "Велике купання" на полігоні влаштують цієї суботи, бо душ для солдатів передбачений раз на тиждень.

Наметове містечко повністю освітлюється. Знову ж таки, бо постаралися волонтери. Як зазначає Віка Шинкаренко, волонтери завозять на полігон у день по два буси потрібних тут речей.

Олександр Гребенюк, волонтер "ДАРу":

— Коли на початку лютого перед прибуттям мобілізованих я був на полігоні і запитав, чого там потребують, сказали — лише матраців. А потім виявилося, що 80 наметів без електрики. Ми купили 200 метрів силового кабелю, 500 метрів електропроводки, аби провести електрику в кожний намет. Дали 40 вимикачів, 100 патронів, півтори сотні лампочок. Близько 300 матраців, які зібрали по селах, привезли сюди. Давали деревину на облаштування нар. А ще привезли шість бензопил, яких на полігоні взагалі не було, та сокири, бо ж потрібно рубати дрова для опалення наметів. Окрім того, передали медикаментів на гривень 500.

Загалом, якщо порівнювати, що було на Рівненському полігоні влітку і що зараз, то зміни суттєві. Хіба що немає як попрати одяг. Хочемо облаштувати лазню, щоб вояки могли частіше митися. Окрім того, ми вже завезли туди пральні машини.


На харчування не нарікають

Харчування — це те, на що на Рівненському полігоні не нарікають. Сніданок, обід та вечеря — з м'ясом, супами, кашами, свіжими овочами, чаєм та з хлібом і маслом. Волонтери також привозять "смаколики", яких офіційний раціон не передбачає, — печиво та варення. Начальник тилу ОК "Північ" Анатолій Вербицький дозволив також на території полігона поставити два кіоски, де можна купити цигарки, засоби гігієни, солодощі. Готують їжу у польовій кухні. Їсти солдатам, правда, доводиться стоячи — у наметі з дерев'яними столами.

Олександр Ніколайчук, начальник полігона:

— Їжі є вдосталь. Але деякі бійці дзвонять додому і нарікають, що їм не вистачає харчів. Днями дзвонила одна мати — кричала, що її син одну кашу без хліба їсть, вимагала повернути його додому. Я саме перед ротою стояв. Включив гучномовець і попросив ще раз назвати ім'я бійця. Потім Діма виправдовувався: хотів, щоб мати вислала грошей, ось і скаржився, що не годують.

Наразі солдатам бракує тільки ліків, особливо протизастудних, розповідає волонтер та лідер "Жіночої сотні" Ніна Скиба. Волонтери просять рівнян за можливості принести їм медикаменти, аби можна було передати на полігон.

Вчаться по 10 годин на добу

Сьогодні на Рівненському полігоні мобілізовані розпочнуть стріляти з мінометів, танків, РПГ та іншої військової техніки. Стрільцям на полігоні вже видали автомати АК-74 1991 року. За кожним солдатом закріплять власний автомат, який він забере з собою на фронт. Уперше за довгі роки на боєприпаси — жодних лімітів.

Олександр Ніколайчук, начальник Рівненського загальновійськового полігона:

— Буде використано стільки снарядів та патронів, стільки потрібно, аби навчити мобілізованих стріляти. Нікого без належної підготовки у зону АТО не відправимо. У нас хлопці за кілька днів вчаться у п'ятикопійчану монету з відстані 100 метрів влучати. Нині вже нові методи навчань, спрямовані на те, щоб солдати якомога швидше та якісніше були підготовлені до відправки в АТО. Раніше були ліміти на все: на пальне, боєприпаси, час. Солдат лягав біля пенька, робив три постріли — і все. Тепер же підрозділи готуються справді професійно. Стріляють і з авто, і на ходу, і по рухомих та нерухомих мішенях.

Техніка, яку нам видали, цілком придатна для навчання. Механіки з Оржева перевірили її, налаштували. Дошкуляє лише бюрократичний механізм. Прислали нам міномети, які десятки років на складі стояли — нові, а гума на них вже розлазиться. Якби я подав заявку про заміну коліс, то два тижні минуло б. Тож я одразу подзвонив волонтерам, і наступного день уже була нова гума — колеса у мінометів такі ж, як і в "Москвича". Волонтери насправді дуже багато допомагають.

Мобілізовані прокидаються щодня о 6-й годині. Відбій — о 22-й. Практичні та теоретичні заняття — не менше 10 годин на день. На полігоні чоловіки пробудуть від 24 до 40 днів, залежно від військової спеціалізації. Далі їх направлять у військові частини. Опісля — на передову. У квітні-травні планують починати ротацію військових у зоні АТО. До 8% мобілізованих, які є на полігоні, як зазначив полковник Ніколайчук, не хочуть їхати у зону бойових дій. Втім, від передової вони зможуть відмовитися, але в АТО все ж доведеться взяти участь. Відмовники копатимуть окопи та будуватимуть захисні споруди.

Найбільший ворог — горілка

Військовослужбовці й досі згадують з жахом минулий рік, коли на Рівненський полігон привезли мобілізованих. Солдати пили щодня, купуючи горілку у місцевих. Наразі проблема з пиятикою менша, але не зникла. Селяни масово продають мобілізованим спиртне, бо вийти солдату за межі полігона непоміченим — просто. А на навчання, попри попередній медогляд, потрапило немало любителів горілки. Без спиртного вони впадають у коматозний стан, у декого бувають напади епілепсії. Дев'ятьох таких чоловіків з Рівненського полігона вже відправили на лікування. Якщо у польовому госпіталі не можуть допомогти — доставляють у наркологічний диспансер.

***

Мобілізація очима військовослужбовця з Рівненщини

Тут не буде прізвищ і назв об’єктів, але буде правдива історія про те, як починаються та тривають будні мобілізованого військовослужбовця.

 
День мінус перший. Повістка. Вона приходила й минулого року, але тоді не забрали, бо потрібний був, у першу чергу, солдатський і сержантський склад. Я ж офіцер, тому черга дійшла лише цього разу.

День нульовий. Медкомісія – це така процедура, коли безліч напівпритомних мобілізованих стоять довго у черзі, щоб швидко відмітитись у людини в білому халаті. Ми дивуємось, чому лікарі швидкої в зоні АТО помирають у 40 років, а хто вивчав їх психіку, реакцію на навантаження і стрес. Ми ж усі різні. У кого кров викликає адреналін, а хтось зомліває. А під постійний звук Градів, то не довго й самому на швидкій, щоб вивезли. Тому це швидше формальність, ніж медкомісія. Якби взяти тих, кого визнали придатним до служби і перевірити незалежними медиками, наприклад тими, що обстежували Тимошенко у тюрмі, то після цього треба було б уже обстежувати наших лікарів, чи вони нормальні і здорові.

Виписали повістку з’явитися з речами. Зібрався – з’явився, відправили додому. Сказали прийти після вихідних.

День перший. 8 ранку. Я і двоє таких же офіцерів з речами сидимо у військкоматі, чекаємо, коли станемо в нагоді державі. До 11-ї були не потрібні, потім сказали сходити на загальнообласний призивний пункт, подивитись, чи там когось немає, хто нас кудись забере.

Там ми теж нікому потрібні не були, бо ворота були зачинені, тож розійшлися по домівках на обід.

Після обіду йдемо знову дивитись, чи ми вже потрібні нашим збройним силам. Прийшли – люди є, з’їхались з різних районів. Солдати від 20 до 50 років. Вечоріє, сіли вечеряти тим, що з дому прихопили, бо за ворота вже не випускають – кажуть: ви тепер військовослужбовці, і ми вам наказуємо не покидати територію призивного пункту.

Під вечір офіцери ЗСУ розповідали, що сьогодні їм легко з нами, бо в п’ятницю тут була мерва. Стінка на стінку битись лізли і не з пустими руками. Позбирали захмілівших і відправили на Львівщину готуватись до військової служби.

Ми не пили. А даремно. Бо вночі нас засунули в електричку на Львів, а вона до біса холодна, тому до кінцевої зупинки ми вже змогли себе уявити в зимових бліндажах.

Висадка на пероні, і солдат кудись забрали. Серед бійців кинувся в очі вдягнутий у камуфляж із шевронами добровольчого батальйону один молодик. Він постійно був нетверезий, а ми все гадали, чого ж він з нами їде, якщо його батальйон в АТО. Як виявилось, то хлопець так форму натягнув на себе, вже другий раз прибивається до мобілізованих, але його нікуди не беруть. Кажуть, із морально-вольовими якостями й військовою дисципліною у нього не склалося. До Львова він не доїхав, десь загубився.

Офіцери їдуть в іншу сторону. Їду в іншу, на цей раз автобусом, таксі не подавали, лімузин не замовляли. Труднощі військового життя всі ще попереду.

Із усіх добових перепитій перебування у збірному пункті виявилось найбільш приємне. Тепло, ввічливі офіцери, чисто всюди.

Їдемо в автобусі і обговорюємо політичну ситуацію в країні. Думаю, що ця тема тепер буде у мене основною, хочу я того чи ні. Настрій оптимістичний, все буде …Україна!
 
***
Нас наїб..и!!!. 28 днів теоретичної підготовки, потім бойове злагодження у військових частинах. Все так, але чи ти маєш спеціальність зв’язківця, чи військового розвідника тут здається всім по фігу. Нас, як баранів, поділили на танкістів і артилеристів – і вперед щось нам розказувати. Що і для чого?

Офіцер, який в нас викладає, каже, що це майбутнім артилеристам тут 5 років викладають, щоб вони щось зрозуміли, а ви маєте засвоїти за місяць. Частину офіцерів вночі відправили на Суми, з нас пробують робити навідників артилерійських установок.

Блін, ми ж офіцери, хтось щось вчив, хтось проходив під час служби, але по артилерійській справі серед нас 10-15% не більше. Народ реально почав задаватися запитаннями, а де ж обіцяне Генштабом за спеціальністю, тільки перевірені на службі, щоб не м’ясом у поля?

Якщо наші військкоми це не читають, то хай їм ікнеться, так, щоб добре гикнулося, а якщо читають – то знайте, так з людьми не поступають. Ми не ведмеді на роликах, а живі люди, якими скористались не за нашими вміннями, а за чиїмось потребами.

Школи пришвидшеної підготовки часів СРСР під час війни із фашистами тривали довше, ніж зараз.

Це реально перший і крутий шок! Люди збираються дзвонити у військкомати, рідним, щоб з’ясувати, чому нас тут збираються вчити не тому, що ми вміємо чи хоч трохи знаємо, а тому, що зараз брак артилеристів і танкістів.

Ми стали значно рідше телефонувати рідним і близьким. Не хочеться сумувати і їх заряджати розпачем. Тут починаєш розуміти, що головним були не цифри військових спеціальностей і медкомісії, а просто бажання. Чи піти сюди, чи хоча б не втікати від цього. А тут цим вміло скористалися.

Розклад тут у нас звичайний. Підйом 6.00 відбій 22.00, харчі смачні. Форма шикарна – повний комплект, казарми так собі. Щось то в одній, то в іншій, то пару кілометрів пішки переходити треба. Оформили всім картки Приватбанку. Не питали кому і в який банк – всі гроші Коломойському за списочком.

Спілкуємось між собою не багато, кожен все частіше почав думати про своє…
 
Категория: Политика и другое | Просмотров: 61 | Добавил: ayverso | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
avatar
Copyright Ayverso© 2016
Поиск
Поиск на сайте

1

Категории
Детские стихи [9]
Кулинария [252]
Спорт [352]
Музыка и шоубизнес [361]
Наука и образование [958]
Технологии [496]
Это интересно [1137]
Здоровье [120]
Юмор [56]
Полезно знать [711]
Политика и другое [550]
Гороскоп [50]
Киномир [140]
Криминал [2]
Происшествия [355]
Экономика [472]
Женская жизнь [409]
Медицина [654]
Киевский регион [400]
Психология [165]
Развлечения [24]
Обуховские новости [221]
Тесты, программы [277]
Техника [151]
Нежин [66]
Календарь
«  Июнь 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Ссылки

Обухівський РВК
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ cт.Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ст.
Обухівський НВК №1 ім. А.С.Малишка
НВК "СЗОШ-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А. С. Малишка"
Офіційний сайт Обухова
Офіційний сайт Обухова
Обухівська РДА
Обухівська РДА
Офіційний сайт Українки
Офіційний сайт Українки
Інформаційний портал Обухова
Інформаційний портал Обухова
Форум "Бард"
Форум "Бард”
Дитячий садочок "Зірочка”
Дитячий садочок "Зірочка”
ДНЗ "Рушничок"
Дитячий садок «Рушничок»
Парк "Київська Русь”
Парк "Київська Русь”
Ресторан "Зелена гора”
Ресторан "Зелена гора”