Фото Ігоря Волосянкина

Ніжин зайняв шосте місце у проекті «Сім чудес України. Міста та містечка». 9 листопада мер Анатолій Лінник отримав нагороду від Миколи Томенка, засновника фонду «Рідна країна», з ініціативи якого і проводився цей конкурс. Голосування було он-лайн (в Інтернеті).

 Добре це чи погано? Бо зараз Ніжин — це ще й диво по тарифах, гарячій воді, опаленню.

«Полатають дороги до міста, попруть туристи, буде приманка для студентів»

— Ніжин — одне з найстаріших міст, — каже 81-річний Григорій Самойленко, доктор філологічних наук, професор, батько ректора університету імені Гоголя Олександра Самойленка. — У Ніжині 25 храмів. Діючих — 16. Вони побудовані в основному у 18 столітті. А Миколаївський собор був зведений раніше, у 1655-1658 роках, у стилі козацького бароко. Є Михайлівська, Всіхсвятська церкви у візантійському стилі. Поштова станція 18-го століття. Обслуговувала пошту цілого регіону. Там побували Сковорода, Котляревський, Шевченко. Про це мало хто знає. Центральна частина Ніжина — старе місто, яке збереглося. Відомий університет. Гоголь жив у 303 аудиторії. У нього був слуга Семен, який допомагав у їдальні: прибирав, накривав на столи.

— Читаєте студентам лекції, аж тут заходить мер міста з двадцятьма туристами з Америки... Англійську вчити будете?

— Викладачі зараз мають змогу вивчати або поглиблювати свої знання з англійської мови в університеті безкоштовно. Про Гоголя знають у світі. Думаю, іноземцям буде цікаво подивитися, де він навчався, жив. У жодному навчальному закладі немає такої картинної галереї, яку нас.


Григорій Самойленко

— Рада за Ніжин, будемо розвиватися, — розмірковує Світлана Лукач, викладач української мови та літератури університету. — Гарячу воду, звісно, після цього не дадуть. Але ж ми дбаємо не тільки про воду і хліб насущний.

У нас три роки поспіль була Всеукраїнська олімпіада з української мови та літератури. Приїздили найкращі студенти. Водили їх містом, вони дивувалися архітектурі наших храмів. Веду їх по вулиці Небесної сотні, раніше вона була Леніна. Хтось перекреслив нову назву, зверху фарбою написали стару. Якось соромно стало. Асфальт розбитий, смітники стихійні у центрі. Якщо будуть їхати туристи, сподіваюся, ця проблема вирішиться.

Для абітурієнтів — приманка для навчання. Бо всі ж хочуть до обласного центру.

«Засвітиться по центральних каналах»

— Поки що цей статус ніяких коштів не передбачає. Дасть додаткову можливість залучити туристів, — каже Григорій Лінник, мер Ніжина. — Ця нагорода не є фінішем, це — початок старту. Згуртованості громади, влади, громадських організацій, бізнесу. Щоб створити в Ніжині на належному рівні інфраструктуру для
зустрічі гостей-туристів.

— Скоро в Ніжині побудують готелі, кафе?

— За бюджетні кошти ми їх не побудуємо, можливо, з’являться приватні.

Про міста, які перемогли, змонтують 20-хвилинний відеоролик. Показуватимуть його на всіх центральних телеканалах.

— Коли перші туристи попруть?

— Хочемо відновити комунальне підприємство, яке раніше займалося туризмом. Словами ж людей не заманиш. Будемо стимулювати бізнес, щоб розвивався. Як тільки Верховна Рада проголосує за створення у Ніжині «Національного заповідника», ми зможемо отримати хоч якесь фінансування з державного бюджету.

— Простим людям чудо — якщо цілодобово буде гаряча вода, не вимикатимуть світло, зменшать ціни за комунальні.

— Це ніяк не пов’язано з комунальними питаннями. Інша тема.

У соцмережах активно коментують новий статус міста.

Сергій Осипов: «Взагалі не розумію, чому всі так радіють. Ми ж не грант якийсь виграли. Рейтинг цього конкурсу — нуль».

Наташа Ткаченко: «І що, за перемогу тільки якусь табличку дадуть і все?»

Сергій Осипов: «Ага, побачать табличку і як попруть всі на асфальтоукладчиках дороги робити, не смішіть».

Ольчик Ємельянова: «Туристичний — значить, ціни до небес, з туристів же втридорога драти можна».

Андрій Гавриш: «Ну, чого ви ниєте? Сядьте на велосипед, поїдьте на площу, припаркуйте вєлік до нової європейської парковки. Пройдіться по вулиці Гоголя, сфотографуйтеся біля нової стели «Я люблю Ніжин». Подумайте про щось хороше. Наприклад, про безвізовий режим. Скоро будемо їздити в Мілан на чашечку кави кожної суботи. Нащо вам опалення? Обігрівач на спину — і дружно чешемо в європейське майбутнє».

«Горячої води немає, ходжу митися до сина»

— Признаюсь чесно, не знала, що він вже увійшов у сімку, — сміється студентка-третьокурсниця факультету іноземних мов НДУ ім. Гоголя Тетяна Сікун з Бобровиці. Говорили 10 листопада. — Поки сказати важко, що буде від цього Ніжину. Можливо, на вулиці Гоголівській нарешті відреставрують закриту церкву. Університет у нас хороший, не бурса ж якась. (Тетяна живе у першому від університету гуртожитку). Умови у нас нормальні. Вікна дерев’яні, та протяги не гуляють. Гарячу воду у гуртожитку вмикають на зимовий період, разом з опаленням. Зараз її дають з п’ятої до одинадцятої вечора. В душ ходжу ввечері.

— Куди збираєтеся після навчання? Можливо, залишитеся, будете приймати іноземних туристів?

— Ще не думала. Дивлячись як після навчання життя закрутить, — усміхається.

22 листопада в одній з п’ятиповерхівок Ніжина газівники вимкнули газопостачання на два дні, поки встановлювали лічильники.

— Усі неполадки з газом вже усунули, — каже жителька будинку Надія Кириченко. — Працівники газової служби встановлювали деяким жителям лічильники. Поводили себе культурно, в квартирі роззулися.

Нам не звикати без чогось довго сидіти. Опалення у цьому році теж увімкнули із запізненням. На скільки, вже не пам’ятаю. Гарячої води у мене немає. Відмовилась. Дорого. Ходжу митися до сина.

— За два тижні постачання гарячої води прийшла квитанція на 150 гривень на двох, — каже Ольга Смирнова, місцева жителька.

— Чоловік інвалід другої групи, добре, що за комунальні 50 відсотків знижка. Подали на субсидію, відповіді ще немає. Погано, що воду вмикають тільки вечором. Не помиєшся зранку нормально, і брудний посуд до вечора стоїть. Люди у Ніжині кажуть, що платіжки поприходили і по 200 гривень за людину. А чи так це, не знаю. За газ зараз платимо 80 гривень з чоловіка. Лічильника поки купити не можемо, всі заощадження витратили мені на операції.

В Інтернеті коментують:

Віталія Пархоменко: «За опалення без лічильників — 50 гривень за квадратний метр (станом на 28 листопада, після перерахунків НКРЕ КП, — 46,73. — Авт.). А у Києві — 33 гривні (на 28 листопада — 32,97. — Авт.)».

Світлана Цюрток: «Боже мій, до чого ми котимося? У нас заробітна плата буде по 10 тисяч мінімум? Бо якщо це буде не так, то їхні 50 гривень приведуть всіх до злиднів».

Олена Носенко: «Ми через це з’їхали зі зйомної квартири, бо будинок без лічильника. Площа 42 квадратні метри. Виходить за опалення — дві тисячі в місяць».

Можуть залишитися без вода?

Народний депутат Олександр Кодола у п’ятницю, 18 листопада, у Верховній Раді звернувся до Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана: «Місто під загрозою комунального колапсу. ...Станом на 1 листопада поточного року, заборгованість держбюджету перед КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» по відшкодуванню пільг та субсидій становить мільйон 536 тисяч гривень. КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» не зможе працювати. Без води залишаться 70 тисяч жителів, підприємства, лікарні, школи, дитсадки».

— Поки що всі забезпечені холодною водою, — каже Петро Лабузький, директор КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». — Але питання щодо виплат державних грошей на субсидії відкрите. Проблеми з холодною водою були навесні, після закінчення опалювального сезону. Насоси, що підкачують воду, стоять у котельнях міста. Вони були на балансі тепломереж. Котельні відключили після опалювального сезону, у них були борги, відключили насоси. Через це у багатоповерхівках міста, на п’ятих-четвертих поверхах, були проблеми з водою. Нашому підприємству потрібно було встановлювати автономні аварійні підстанції, підкачувати воду. Вранці і ввечері. Десь 10 днів. Потім було прийняте рішення передати насоси на баланс нашого підприємства. За підкачку води платили теплоелектромережам. З першого грудня насоси будуть на нашому балансі.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №48 (1595)