Четверг, 17.08.2017, 04:58


Главная Регистрация Вход
Приветствую Вас, Гость · RSS
Главное меню

Главная

Гороскоп
Детские стихи
Женская жизнь
Киевский регион
Киномир
 Криминал
Кулинария
Медицина
 Здоровье
Музыка и шоубизнес
Наука и образование
Нежин
Обуховские новости
Полезно знать
Происшествия
Психология
Политика и другое
Развлечения
Спорт
Тесты, программы
Технологии
Техника
Экономика
Это интересно
Юмор
Видео

Визитка сайта

Каталог файлов

Каталог статей

Блог

Фотоальбомы

Форум

Гостевая книга

Каталог сайтов

Обратная связь

 
Информеры

Погода в Обухове на неделю


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0



Рейтинг@Mail.ru
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

 
Отправка SMS
Отправить SMS бесплатно
 
Архив записей
 
 
Главная » 2016 » Декабрь » 12 » Домашнє насильство: Як це відбувається в США. Блог Наталки Пісні
Домашнє насильство: Як це відбувається в США. Блог Наталки Пісні
21:57

У Сполучених Штатах досі б’ють жінок і дітей. Статистика доволі сумна: жертвами домашнього насильства щохвилини стають 20 американців.

І тут треба розшифровувати поняття: що таке домашнє насильство. В Америці свого часу виділили так зване коло дій, які вважаються насильством: емоційне насильство. Це, наприклад, постійні шпильки: “Ти товста”, “ти надто худа”, “ти - нікчемний бухгалтер”, “чому я маю дослухатися до твоєї примітивної філософії”; економічне насильство: “Я зараз закрию наш спільний рахунок”, “ти будеш звітувати мені про кожен витрачений цент”, “я не буду ремонтувати твою машину”, “ти надто багато їси”; психологічне насильство: “Подзвоню в поліцію і скажу, що ти мене била, ти ж знаєш мої зв’язки”, “ще слово - я піду”, “я заберу з собою дітей і зроблю так, що ти їх ніколи не побачиш”; інтимна наруга; фізичне насильство: розтягнутий одяг, розбиті окуляри, щипки, затріщини, ляпаси, порізи і прострелені кінцівки.

Моя колега Олена переїхала до Вашингтона за візою нареченої рік тому. Вона родом з маленького білоруського містечка, працювала в Мінську, а потім у Києві на одному з телеканалів. Майбутнього чоловіка, Теда, зустріла в церкві. Олена протестантка і заїжджі проповідники в їхній церкві – справа звична. Вони зустрічалися більше року – здебільшого у Skype, допоки Тед не зробив їй пропозицію.

Він – колишній військовий, з бойовим досвідом, двома колишніми дружинами і дівчиною, яка свого часу наклала на себе руки. Власне, після її смерті Тед увірував і почав проповідувати. Олена ростила доньку, охоче волонтерила на Майдані і для фронту. Високий, добрий і усміхнений Тед здався їй найкращим чоловіком на світі, до того ж він був тієї самої віри. Вперше він вдарив її за тиждень до весілля вже в Америці. Вона звинувачувала себе: довела його до ручки, сама винна, треба вибачити: це рішення. Він обіцяв, що цього ніколи не станеться знову і грішив на старий посттравматичний розлад. Вдруге це сталося за місяць після весілля, вона списала на стрес і депресію: її чоловік втратив роботу.

Вони переживали класичну схему: сварка, бійка, вибачення, підлабузництво, вибачення, виправдання, нове загострення.

Я побачила її з синцями на руках і зеленим оком, старанно замальованим коректором на початку травня. Власне, крім мене ці фарби бачили всі оточуючі, незнайома жінка з-за сусіднього столика несподівано піднялася, щоб обійняти Олену. Та заплакала. Жінка простягнула їй хустинку і сказала: "Ти маєш від нього піти. Негайно. Ти ні в чому не винна, якою б не була сварка, ніхто не має права тебе бити". Наступні дві години ми дивилися на адреси притулків, пили каву, вона розповідала мені про свої перипетії, не без іронії, з самозасудженням: "Сама винна", "Чому я це терплю".

Притулки для жертв домашнього насильства, безкоштовна юридична підтримка – доволі розповсюджена історія в Америці. Ніяких доказів не потрібно – тільки постукай у двері або подзвони на гарячу лінію. Якщо немає готовності піти, є громадські групи підтримки, де жінки і чоловіки діляться досвідом, вчаться говорити про насильство і нарешті розуміють: вони не самотні, є не тільки вихід і легальний захист, а й розуміння, що вони не винні.

Того вечора Олена так і не пішла від чоловіка. А наступного дня вони всією родиною пішли разом в супермаркет – її донька була не в гуморі, капризувала і хотіла дивитися на лобстерів в акваріумі більше, ніж ходити рядами з кавою та крупами разом з мамою та вітчимом. Чоловік Олени ляснув 5-річну Катю по губах і життя в супермаркеті стало нагадувати дитячу гру “Морська фігуро, замри!”. Всі без винятку відвідувачі, продавці і вантажники витріщилися на Теда і наче за командою полізли в телефони. Поліція того дня отримала 17 викликів з приводу одного і того самого інциденту: насильство над дитиною. На щастя Каті і Олени, дівчинку вдарили публічно, були свідки, Теда занесли в спеціальний список кривдників і на рік судовим рішенням заборонили наближатися до падчерки і дружини. Щоправда, на розлучення Олена так і не подала.

Те насильство, яке коїться вдома – набагато страшніше, хоча сусідські доноси про спасіння ніхто ніколи не скасовував. Свого часу я особисто викликала поліцію через двогодинний плач нічний плач 7-річноі дитини за стінкою. І мені не соромно: хлопчика випороли і залишили усвідомлювати свою провину на самоті.

Син прийшов у школу із синцем на руці після забігу по лісу із сусідськими дітьми – його відправили до шкільного психолога, який у різний спосіб запитува, чи все гаразд вдома, чи кривдить його хтось із батьків, чи карали його за неслухняність. Він прийшов додому і сказав: "Дивні люди, думають, що мене вдома б’ють". Класний керівник Роми відправив мені листа: "Вітаю, сподіваюся Рома розповів про свої відвідини психолога сьогодні вдень. Щиро перепрошую за те, що перестрахувався і відправив його на консультацію. Ми дбаємо про наших дітей, мене налякав його синець і я хотів пересвідчитись, що над хлопчиком не було наруги. Ще раз перепрошую".

Американські новини попри це повні історій про бабусь і їхніх бойфрендів, які їздили за кермом під креком із дитиною на задньому сидінні. Про мам, які залишили дитину в кущах замерзати і пішли за новою дозою. Про тат, які замкнули дитину в машині при сорокаградусній спеці на кілька годин. Попри це, діти тут цінність – на тих, що вижили після жорстокого поводження вдома і появи в новинах, стоїть довжелезна черга родин. Дітей забирають тимчасово, на кілька місяців, а якщо судовий припис дозволяє – всиновлюють. Тут люблять, коли кубло дітей катається хатою, сміється, пищить, вередує і залишає за собою безлад.

Подруга нашої родини працює у спеціальній службі, основна робота якої – забирати дітей у притулки. За службовим приписом і законом штату Меріленд, де вона працює, дитина може відправитися до притулку, якщо їй менше 10 років і вона залишається вдома сама впродовж кілька годин.

Вік самостійних походів зі школи додому і або просто сидіння без дорослих у хаті варіюється від штату до штату, в деяких може сягати 14 років. Вартість бебісіттера немаленька – $15-20 доларів на годину, але це дешевше в’язниці, обов’язкових психологів і перевірок. Тим паче, майбутніх стосунків з власною дитиною.

Битим і морально скаліченим чоловікам та жінкам набагато важче – їх поруч із кривдниками роками тримають почуття провини, кредити, житло, спільні діти, подекуди легалізація в країні, помножені на економічне, емоційне, психологічне насильство.
Марк, мій друг-поліцейський у відставці каже: їздив на подібні виклики кілька разів чи не щоночі. За законами штату Нью-Джерсі, він мав заарештовувати того з подружжя або цивільної пари, хто першим поскаржився. Далі – справа суду. Ми говорили з ним про історію, яка влітку облетіла новини: жінка поскаржилася суду на домашнє насильство з боку бойфренда, який від неї пішов, і заявила у судовому позові, що хоче майже мільйонну компенсацію. Той приніс до суду запис з домашньої камери спостереження: позивачка сидить на дивані, кричить сама на себе і б’є по обличчю. У своєму зустрічному судовому позові проти колишньої коханки її бойфренд заявив, що та вкрала коштовності на кілька мільйонів.

Марк посміявся і сказав: людина, яка довший час пробачає кривдника, дуже швидко перетворюється на перманентну жертву. Найімовірніше, наступні її стосунки будуть такими ж, бо підсвідомо шукатиме собі ката. Якби мене хтось вдарив вдома, я б не бив у відповідь. Просто забрався і пішов. Негайно. Тяжіння до насильства не лікується. Це назавжди.

Джерело

Категория: Психология | Просмотров: 309 | Добавил: ayverso | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
avatar
Copyright Ayverso© 2017
Поиск
Поиск на сайте


1

Категории
Детские стихи [9]
Кулинария [255]
Спорт [355]
Музыка и шоубизнес [365]
Наука и образование [975]
Технологии [502]
Это интересно [1143]
Здоровье [129]
Юмор [56]
Полезно знать [730]
Политика и другое [553]
Гороскоп [51]
Киномир [140]
Криминал [2]
Происшествия [355]
Экономика [478]
Женская жизнь [413]
Медицина [658]
Киевский регион [410]
Психология [168]
Развлечения [24]
Обуховские новости [247]
Тесты, программы [284]
Техника [155]
Нежин [74]
Календарь
«  Декабрь 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Ссылки

Обухівський РВК
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Підгірцівська ЗОШ І-ІІІ ст.
Дерев`янська ЗОШ І-ІІ cт.Дерев`янська ЗОШ І-ІІ ст.
Обухівський НВК №1 ім. А.С.Малишка
НВК "СЗОШ-ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. А. С. Малишка"
Офіційний сайт Обухова
Офіційний сайт Обухова

Обухівський медколедж
Обухівська РДА
Обухівська РДА
Офіційний сайт Українки
Офіційний сайт Українки
Інформаційний портал Обухова
Інформаційний портал Обухова
Форум "Бард"
Форум "Бард”
Дитячий садочок "Зірочка”
Дитячий садочок "Зірочка”
ДНЗ "Рушничок"
Дитячий садок «Рушничок»
Парк "Київська Русь”
Парк "Київська Русь”
Ресторан "Зелена гора”
Ресторан "Зелена гора”