Обухівський район розташований у центральній частині Київської області, на правому березі р. Дніпра. Землі району починаються на 30-му кілометрі від м. Києва по автотрасі Київ – Донецьк і простягається на південь до 60-го кілометра. Межує з Кагарлицьким, Білоцерківським, Києво-Святошинським і Бориспільським (через Дніпро) районами. Територією району проходить залізнична вітка “Миронівка – Київ”. Є дві станції “Трипілля-Дніпровське” і “Нові Безрадичі”, де зупиняються електрички. Є також пасажирський причал “ Трипілля ” в місті Українці.

Утворений 1923 р. Площа 0,8 тис.км2. Лежить у межах Придніпровської височини. На Північному Сході омивається Канівським водосховищем, по території району протікають притоки Дніпра: Стугна і Красна.

Територія Обухівського району зберігає пам’ятки всіх археологічних епох, які пережила людська цивілізація в Україні. В археологічній науці, наприклад, відома таценківська мезолітична культура (ХІІ – Х тис.р.до н.е.), що дістала назву від села Таценок біля Обухова.

Доба енеоліту (нового кам’яного віку) позначена існуванням трипільської культури (назва походить від села Трипілля на Обухівщині), де вперше вченим – археологом В.В. Хвойкою досліджені пам’ятки цього типу. Формувалася ця культура в ІХ – ІІ тис. до н.е. Трипільська хліборобська цивілізація і досі дивує дослідників обсягами її общинного будівництва і високим технологічним виготовленням і різноманітністю гончарних виробів.

Відкрито і досліджено багатий археологічний матеріал , який учені відносять до черняхівської культури. Першовідкривачем її також був В.В. Хвойка і відкрив він її на території колишньої Трипільської волості.

Обухівщина зберігає багато пам’яток, зв’язаних з періодом Київської Русі. Біля Трипілля і Стайок починали своє розгалуження легендарні “Змійові вали”. Залишки їх ще й зараз проглядаються на місцевостях Обухівського району.

У древньоруських літописах часто згадується один з найбільших прикиївських “городів”, центр удільного трипільського князівства – Триполь (Треполь), городище якого знаходиться на правобережному наддніпрянському мисі в центрі нинішнього села Трипілля. Ще раніше згадується в літопису город-порт Витичев (нинішнє село Витачів). Городище цього “города” також знаходиться на наддніпрянському мисі. Біля Витачева знаходиться городище ще одного літописного города Святополча (Новгорода-Святополчевого, заснованого 1096 р.). у селі Халеп’ї розміщене городище літописного “ города ” “халепа”, біля Старих Безрадичів зберігаються рештки літописного “ города ” Торча (зруйнованого половцями в 1093 р.). На річці Красній зберігаються рештки древньоруського “ города ” Красна.

Про всі ці “городи” зберігають розповіді древньоруські літописи і легенди.

Багато документальних і дослідницьких пам’яток зберігає Обухівщина , зв’язаних з добою козаччини. Так, лише в Трипільському замку побували чи не всі гетьмани і ватажки українського козацтва – Криштоф Косинський, Северин Наливайко, Григорій Лобода, Матвій Шаула, Яків Остряниця, Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Іван Мазепа, Семен Палій, Іван Скоропадський.

Багате на історичні події було для Обухівщини і ХХ ст. Відомі повстанські дії селян Київського повіту під проводом отамана (трипільця) Зеленого (Данила Ільковича Терпила) проти більшовиків і білогвардійців. В історію великої Вітчизняної війни увійшов Трипільський оборонний плацдарм (1941 р.) і двомісячні оборонні бої восени 1943 р.

70-і – 80-і роки ввійшли в історію спорудженням гігантської Трипільської ТЕС і заснуванням міста трипільських енергетиків – Українки, а також спорудженням в Обухові трипільського промислового вузла.

Центр Обухівського району – Обухів, місто, розташоване в долині річки Кобрини, яка впадає в притоку Дніпра – Стугну, за 45 км. від Києва, на автостраді Київ – Дніпропетровськ.

Територія сучасного Обухова та його околиць була заселена ще в давні часи. Поблизу села Таценків виявлено залишки поселень доби бронзи, скіфського часу, зарубинецької та черняхівської культур, а також періоду Київської Русі. В Обухові та навколо нього знайдено срібні та бронзові монети II – V ст. н.е. з Греції, Риму і Візантії, а також скарб ювелірних речей XII-XIII ст. (срібні котли, шийні гривни, браслети тощо).