Директор Ніжинського агротехнічного інституту Василь Лукач прокоментував висловлювання народного депутата Ірини Фаріон про те, що їй не дають зустрітися зі студентами цього вишу.

«Я з повагою ставився (до Ірини Фаріон –ред.) … Але коли людина зразу, не знаючи мене, назвала мене «холуєм» і так далі, що я можу далі говорити? Я думаю, що таким людям взагалі не місце в Україні. Стосовно цього я вам скажу так: Бог нам всім суддя», — зазначив Василь Лукач в коментарі для ZAXID.NET 18 березня.

Також директор Нижінського агротехнічного інституту повідомив, що, за його інформацією, зустрічі зі студентами в Ірини Фаріон сьогодні немає.

«Як переважно робиться? Телефонує помічник депутата і ми домовляємося про таку зустріч. Чесно кажучи, я йому казав, що не на часі сьогодні така зустріч. «В неї іншого часу немає»… Ну, скажіть, будь ласка, що мені робити?», — зазначив Василь Лукач.

Також Василь Лукач став на захист ректора Ніжинського державного університету ім. М. Гоголя Олександра Бойка, якого також розкритикувала Ірина Фаріон. За його словами, для того, щоб побачити позицію Олександра Бойка, достатньо переглянути підручник з історії України, який той написав. «Подивіться і скажіть, чи заслуговує він на такі слова», — наголосив директор агротехнічного інституту.

Резюмуючи, Василь Лукач запевнив, що матиме зустріч зі своїми студентами внаслідок цієї ситуації. «Як громада вирішить, так я і вчиню. Ви зрозуміли, про що я», — зазначив директор.

Нагадаємо, що під час віче у Львові 16 березня народний депутат від ВО «Свобода» Ірина Фаріон заявила, що їй відмовили в зустрічах зі студентами двох вишів Ніжина. При цьому «свободівка» назвали керівників цих навчальних закладів, Олександра Бойка та Василя Лукача, «холуями». А вже при публічному виступі у Ніжині, в залі музичної школи, вона підтвердила свої слова.

Також ректор Ніжинського Державного Університету Олександр Бойко звернувся з відкритим листом у відповідь на закиди народного депутата під назвою ««Фаріонщина» або «дитяча хвороба» опозиції». Ось текст листа:

16 березня під час мітингу опозиційних сил у Львові І. Фаріон звинуватила мене, Бойка Олександра Дмитровича — ректора Ніжинського державного університету імені  Миколи  Гоголя та  мого колегу — директора Ніжинського аграрного інституту Лукача Василя Степановича  в тому, що ми  не  дозволили їй зустрітися з викладачами та студентами наших вузів. Тому я звертаюсь через Інтернет до  гр. І.Фаріон з тим, щоб вона  дала  чіткі та однозначні відповіді на такі питання:

1. Чи зверталася вона (особисто) до мене (особисто) письмово чи усно стосовно організації такої зустрічі ?

2. Чи  адресувала вона мені  чи Лукачу В.С. листи/звернення  щодо організації зустрічі з викладачами та студентами наших вузів на офіційному бланку Народного депутата України І.Фаріон за власним підписом (як це необхідно  для цивілізованих стосунків) ? Якщо «так», то нехай надасть мені, Лукачу В.С. та засобам масової інформації  копії  цих листів.

3. Спираючись на які документи, з візами Бойка О.Д. та Лукача В.С.   вона зробила висновок про те, що їй відмовлено в організації зустрічей з колективами наших вузів ? Якщо такі документи існують, то хай також надасть мені, Лукачу В.С. та засобам масової інформації копії цих  документів.

4. Хто дав їй право безкарно  на сторінках сайту «Свободи»  навішувати ярлики на моїх батьків ? Цитую:   « Предки цього Бойка, звісно, що з Галичини, опинилися на півночі нашого краю і там служать, яко раби, режимові зека» ?

5. На якій підставі на мітингу  у Львові   вона обізвала  людей, яких вона не знає, і в очі не бачила  — мене і мого колегу Лукача В.С. — «холуями»?

З огляду на останні події для мене дуже актуальною  стала фраза  О.Бісмарка  «Якщо ти не займаєшся політикою, то вона займеться  тобою». Я є автором широковідомого підручника  «Історія України», який  з 1999 р. до нашого часу вийшов тиражем понад 250 тис.примірників. У цій книзі при численних перевиданнях і змінах влади в Україні  я ніколи (підкреслюю — ніколи) ніякого холуйства не виявляв, а чітко займав принципові позиції (після прочитання цього листа можете набрати в Інтернеті  «Бойко О.   Історія України» і в цьому переконатися). Але я автор й іншої книги, яка в сучасних умовах набирає дедалі більшої актуальності, адже її назва дуже промовиста — «Політичне маніпулювання».  В ній я свідомо уникав  прикладів з нашого політикуму. Тепер розумію, що даремно…  В умовах відсутності адекватного реагування  на це суспільне явище  з боку громадськості політичних маніпуляторів розплодилося на політичних теренах України занадто багато…

Щоб якось  надолужити втрачене, -  декілька штрихів до політичного портрету Ірини  Фаріон.

Фаріон – не справжній політик, здатний іти на компроміси заради великої справи, а – воїн, який постійно оголошує чергову  війну тому, що  не здатний працювати в мирних умовах та вести цивілізований діалог. Їй  байдуже, з ким воювати, головне – перемагати (при цьому за її ж висловом «стріляючи очима і словами»).

Фаріон – не справжній воїн, який має почуття гідності та честі, а  провокатор, який заради власної перемоги здатний переступати через норми моралі (при цьому вже не стріляючи, а «розстрілюючи  очима і словами»).

Фаріон – не пересічний провокатор, а маститий маніпулятор, який  перевантажує свою жертву, тобто об’єкт маніпулювання, інформацією, створює емоційну напругу, скорочує час для осмислення та прийняття рішення, відволікає від головного… А це класика маніпулятивного жанру.  І у цій каламутній воді вона ловить свою рибу, переслідує власну ціль. Підкреслюю ключові слова – свою і власну. Як правило, маніпулятор її калібру отримує задоволення не від досягнутого результату, а від самого процесу маніпулятивної дії.

Фаріон – не «козирна карта», а  «дитяча хвороба» опозиції, адже вона своїми діями та словами не об’єднує, а роз’єднує людей.

Фаріон цілком відповідає своєму прізвищу, що тлумачиться як інтриган, шахрай, психічна хвороба.  Вочевидь, Бог все ж є, і він мітить  бодай прізвищем тих, кого слід остерігатися, щоб люди розуміли, з ким вони мають справу.

І останнє. На жаль, свої «фаріони», як і  свої «жиріновські», у нас є практично в кожній політичній силі, що навіює сумні, невтішні роздуми про майбутнє України. Але народ мудріший і він, перехворівши з часом на «політичну фаріонщину», все ж знайде правильний шлях. Я в це вірю. Слава Україні!

P.s. Можливо я й не зреагував би на вислови Ірини Фаріон і не  писав би цього відкритого листа, адже ректори, як боксери,  часто отримують удари і згори і знизу, і зліва і справа, і від чужих, і від своїх … І вже до цього звикли. Але не треба було зачіпати батьків…