18 травня 2016 року о 12.00 біля центрального входу малишкової школи зібрался юрба обухівчан та гостей міста з благородною місією, відкриття меморіальних дошок двом випускникам, які трагічно загинули на Сході України, а саме В`ячеславу Єфіменку таКирилу Забєліну.

Зовсім недавно, а саме 11 лютого 2016 року в стінах школи відбувся мітинг-реквієм з нагоди відкриття дошки пам`яті  на якій  з`явилися записи про наших відомих випускників. І саме тоді було анонсовано про події, що відбулися саме цього дня. 

Сльозами вкрилася моя земля.

Від крові почорніла і від болю.

Не чути більше співу солов'я,

Бо спів тепер заглушений мольбою.

Хіба за те боролися діди,

В вогні щоб Україна потопала!?

І щоб життя, гаряче й молоде,

Онуки їхні Богові віддали.

Хустину чорну мати одягла,

В останню путь провести свого сина,

Героя, що в живих тепер нема,

Героя, що помер за Батьківщину

Ведуча мітингу-реквієму начальник відділу культури, національностей та релігій виконавчого комітету Обухівської міської ради Тетяна Богданович звернулася зі вступним словом до присутніх.

 Ось уже третій рік в нашій країні – війна. Руйнуються міста і села, гинуть люди. Героїчно і мужньо виконують свій військовий обов`язок наші воїни, віддаючи весь свій досвід, всі свої сили, і нерідко – життя. Шестеро мешканців Обухова поклали своє молоде життя за нашу свободу на Сході України. Серед них – два випускника навчально-виховного комплексу «Спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням української мови та літератури  – загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1  імені А. С. Малишка»

 І ми зібралися сьогодні тут для того, щоб вшанувати пам`ять наших земляків, висловити їм свою повагу і вдячність, до землі поклонитися батькам, згадати їх імена: 

В`ячеслав Єфіменко

Кирило Забєлін

Після цих слів було оголошено про відкриття мітингу-реквієму. На  ньому  зібралися учні, педагогічний колектив школи, представники влади, друзі і близькі героїв. 

На мітингу були присутні  родичі  загиблих:

Єфіменка В’ячеслава

Батько – Олександр Іванович, мати – Любов  Степанівна, сестра – Вікторія  Олександрівна

Забєліна  Кирила:

Брат – Забєлін Денис Валерійович.

Право відкрити пам`ятну дошку В`ячеславу Єфіменку та Кирилу Забєліну, надали:

випускнику школи, учаснику АТО, старшині  роти охорони та боротьби з  розвідувально-диверсійними групами ворога  Іщенко Віктору Васильовичу;

випускнику школи, учаснику АТО, заступнику командира роти 17-ї танкової бригади, старшому лейтенанту Присяжному Петру Васильовичу;

учням школи Бруховецькому Володимиру та Терені Олександру.

Після відкриття меморіальних дошок, для їх освячення було запрошено священослужителів церков Обухівщини. Настоятель парафії святителя Миколая Чудотворця УПЦ КП с.Трипілля священик Роман здійснив молебень по загиблим та освятив меморіальні дошки.

В кінці освячення священик промовив до люду слова. 

Дивлячись на ці дошки ми можемо бачити і знати про те, що любов є - до держави, до своїх рідних. Низький уклін батькам і рідним загиблих. Ми повинні примножувати справи добра, і у випадку, коли перед нами постає вибір давати хабар, робити деяку кривду, згадувати про те, що ці хлопці загинули за правду і нашу свободу. Тому кожного разу потрібно згадувати, що були на цьому місці, що бачили облік цих героїв, які загинули за правду і державу. Він закликав відстоювати правду до кінця на кожному рівні, від маленького вчителя, керівника деякої  структури аж до самого Президента країни. Як говорить Патріарх, з нами Правда, з нами Бог, а там де Бог і Правда, обов`язково буде Перемога. І ми переможимо!  Слава Ісусу Христу! Слава Україні! Христос Воскрес!

Потім ведуча надала слово Обухівському міському голові Левченку Олександру Миколайовичу.

Герої не вмирають! Під ці слова ми проводжали наших земляків в останню путь, які загинули за нашу державу, за нас. І обов`язково потрібно згадати Олександра Рачинського, Олексія Бакку, Олега Тимко, Павла Литвиненка, а також героїв сьогоднішньої події В`ячеслава Єфіменка та Кирила Забєліна. Хлопці, які поклали на вівтар найдорожче, що в них було - це власне життя. Вони боронили нас від російської напасті, що проникла до нашої держави. Завдяючи їм, та іншим, що загинули за наше майбутнє, ми маємо можливість вільно дихати, дивитися в це світле небо. Ми повинні дякувати їм, пам`ятати про них, і робити лише добрі справи ради них, ради того, щоб вони були на цьому білому світі, адже вони могли зробити стільки добрих справ, народжувати дітей, виховувати їх, радіти їх успіхам, і успіхам всієї держави. Вони, перебувають з нами, і дивлячись на нас благословляють всіх  на благі справи.

Родичі В.Єфіменка, О. Левченко, П. Демчук, В.Короленко, М.Мигаль, І.Лозовий. 

Олександр Миколайович вручив подяки від громади міста, директору НВК ім. А.С.Малишка Петру Геннадійовичу Демчуку, як ініціатору цієї події та Віктору Васильовичу Короленку, який власними руками переніс облік хлопців на камінь меморіальних дошок.

До слова запросили директора школи  П.Г.Демчука.

Петро Геннадійович звернувся до всіх гостей. Людина, яка за фахом історик, могла проаналізувати історію нашої держави від часів Київської Русі і до сьогодення. Він зробив висновок, що в цьому аналізі важким є те, що мир та спокій для українців та їх предків, є досить рідкісним явищем. Що майже немає такого десятиліття, коли б Україна не мала хоть яких-небудь трагічних чи сумних подій, проблем з відстоюванням свого прагнення бути вільною країною. Історія нашої держави - це історія постійної боротьби. Ніхто із нас не міг подумати, що колись один із народів, братньої дружньої сім`ї, що мала спільну назву СРСР стане нашим ворогом. І нам так тяжко прийдеться боронитися від так званого "старшого брата". Відійшли світлі душі наших хлопців. Ми будемо їх пам`ятати та шанувати!

Петро Геннадійович нагадав про традиційні зустрічі учнів та педагогів колективу школи з учасниками АТО на Сході України, про реальну допомогу всім учасникам бойових дій з Обухівщини, матеріальними та іншими цінностями. Ця допомога є постійною і традиційною. В навчальні плани школи закарбуються дати загибелі наших випускників, які стануть пам`ятними. 

Самими тривожними  та болючими запитаннями при зустрічі з у часниками бойових дій є запитання: "Чи ще довго буде тривати війна на Сході України?". Важким є розуміння того, що ця війна може тривати ще багато років. і бути тривожною раною на тілі України та її жителів. Практично всі учасники бойових дій дають таку прогнозовану відповідь.

Крайні праворуч батько  Анатолій та син Юрій Розперези.

Демчук П.Г. представив загалу двох присутніх на мітингу осіб, полковника Служби Безпеки України, випускника Анатолія Івановича Розперезу, який воює в зоні АТО та його сина, також військового, капрала Юрія.

Слово було надано старшому лейтенанту Збройних сил України, який обіймав посаду командира роти, заступника командира 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» Ігорю Станіславовичу Костенку, під командуванням якого служив та воював В`ячеслав Єфіменко. Він був свідком останніх хвилин життя  В`ячеслава.

Ігор Станіславович призвав шанувати всіх учасників бойових дій та пам`ятати про всіх хто віддав своє життя за наше світле майбутнє.

Ведуча запросила до слова заступника командира роти 17-ї танкової бригади, старшого лейтенанта Присяжного Петра Васильовича. 

Петру Васильовичу було важко говорити. Самим складним є усвідомлення того, що насправді те, що називають антитерористичною операцією (АТО) є насправді війною. І потрібно  знати і пам`ятати про це. Ця війна дуже страшна, і вона надовго. Але приємно усвідомлювати на фронті те, що за їх спинами, стоїть непереможна сила - це патріотизм і любов до своєї землі дітей і молоді у наших навчальних та виховних закладах.

Важко зжимало серце від слів мами В`ячеслава Єфіменка, Любов Степанівни. Це були слова болі, трагедії та надії на швидкий мир в Україні. Вона не стримуючи сльози на очах, продекламувала проникливого вірша  Володимира Висоцького “Если где-то в глухой, неспокойной ночи” про воїна, який дуже нагадував її сина.

До слова було запрошено почесного громадянина  Обухова, першого міського голову, Журавель Людмилу Миколаївну.

Людмила Миколаївна своїми словами згадала про учнів та вчителів школи, які скільки уваги і сумління приділяють пам`яті людей, що боронять рідну державу. Приклонити коліна перед мамою, батьком та родичами наших загиблих героїв. Пам`ятати та шанувати наших гепроїв!

Потім слово було надано воїну-інтернаціоналісту, учаснику бойових дій на Кубі та Алжирі, випускнику 1958 року нашої школи , підполковнику у відставці Лозовому Івану Микитовичу.

Він говорив про те, що відчуває біль батьків, солдати  яких гинуть на полі бою. Висловив щирі співчуття рідним та близьким. Йому самому неодноразово прийшлося спасати життя людей, знешкоджуючи велику кількість вибухових пристроїв на територіїї СРСР та в інших країнах. ВІн згадав про 30-річчя Чорнобильської трагедії, що принесла країні жахи невидимої війни. Закликав цінувати життя та пам`ятати про своїх земляків.

Ведучі, учні нашої школи, Яцентюк Діана та Шевченко Андрій закликали пам`ятати про наших випускників :

Єфіменка В’ячеслава Олександровича.

Дата народження: 21 серпня 1977.

Дата загибелі: 30 січня 2015

Звання: Солдат .

Підрозділ: 25-й окремий мотопіхотний батальйон.

Місце загибелі: Дебальцеве, Донецька область, Україна

Сім'я: Дружина, двоє дітей.

Випускник нашого навчального закладу 1994 року. 1 березня 2016 року нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно)

Забєліна Кирила Валерійовича.

Дата народження: 03 грудня 1993

Дата загибелі: 15 червня 2015.

Звання: Старший солдат

Підрозділ: 24-а окрема механізована бригада. Місце загибелі: с.Кряківка, Луганська область, Україна.

Сім'я: Батьки,брат.

Випускник нашого навчального закладу 2009 року. 13 серпня 2015 року нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).

Світлу пам`ять В`ячеслава Єфіменка та Кирила Забєліна вшанували хвилиною мовчання.

Ведучі запросили  запалити свічки пам`яті та вшанувати пам'ять загиблих  покладанням квітів.

Як би хотілося, аби ці посмертні дошки на вшанування наших героїв стали останніми у нашому місті, щоб нагороджували наших хлопців не посмертно, щоб нагороди вручалися живим. Ось так, як це відбудеться зараз.

Статтю підготував А.П.Шевченко

Більше фото можна переглянути  та закачати у  цьому "Фотоальбомі" .