Головне — дитина має знати, що батьки, передусім мама, завжди на її боці

Про основні труднощі, з якими стикаються школярі та батьки під час навчального процесу, а також про рецепти їх подолання розповіла на своєму відкритому уроці психофізіології Мар'яна Безруких.

За статистикою, близько 93% сучасних дітей, які пройшли інтенсивну дошкільну підготовку, не хочуть іти до школи. «Мама, можеш мене вчити вдома?» — нерідко запитує потенційний школяр. Водночас майбутній першокласник може бути добре підготовлений: читає, пише, рахує. Робить це із задоволенням, проте йти до школи бажання не висловлює. Така ситуація сьогодні типова. По-перше, напевно, тому, що ми щось неправильно робимо ще до школи. По-друге, вимоги, які сьогодні школа ставить до дітей, і умови, в яких вони працюють і живуть, не завжди відповідають їхнім віковим можливостям. Не дивно, що під час шкільного навчання у дітей часто-густо виникають проблеми з концентрацією уваги, читанням, почерком, виконанням домашнього завдання...

В якому віці краще віддавати дитину до школи

Це одне з перших питань, яке стоїть перед батьками потенційних першокласників. Тут немає єдиного рецепта. Пам'ятайте, що діти різні. Біологічний вік дуже часто не збігається з паспортним. Ця різниця може становити 1,5–2 роки. І це нормально. Чимало батьків висловлюють побоювання, що якщо дитина піде до школи пізніше, їй буде там нецікаво. Багато що залежить від того, до якої школи ви віддаєте дитину, до якого вчителя, що ваш син або дочка там робитимуть. Все, що відбувається у школі, може бути для дітей як цікавим, так і ні. І це не залежить від віку дитини. Дітям завжди цікаво те, що в них виходить, від чого вони відчувають успіх. Це підтримує мотивацію до навчання.

Як не відбити бажання вчитися ще до школи

Навчити любові до навчання ще до школи практично неможливо. Це називається навчальною мотивацією. До школи можна сформувати так звану шкільну мотивацію. Це поняття набагато ширше. Адже у школі може бути цікаве не лише навчання. Коли питаєш в учнів молодших класів, що їм найбільше подобається у школі, досить часто чуєш відповідь: «Перерва». А на запитання, які предмети найбільше подобаються, лунає звичне: «Фізкультура та співи». Одна із книг, у якій зібрані думки великих людей про свої шкільні роки та проблеми шкільного життя, називається «Жорстокість і чарівність школи». Тобто роки минають, а нічого не змінюється.

Якщо ви не хочете відбити жагу до знань у вашої дитини, то подбайте про те, щоб усе, що ви з нею робите, було їй цікаво, давало позитивні емоції й виходило. Потрібно ставити перед нею адекватні завдання й не змушувати робити того, що явно не виходить. Раджу завжди йти у процесі послідовно, починаючи з найпростішого. Як приклад можна привести науку зав'язування шнурків. Якщо ви хочете навчити дитину шнурувати черевики, важливо робити це послідовно, поетапно, а не «роби так, як я, — раз-раз і бантик». Якщо ми все будемо робити з дитиною послідовними кроками, показуючи, пояснюючи, у неї виходитиме.

Дошкільна підготовка: як не переборщити

У наш час батьки зазвичай дуже активно займаються з дітьми. Якщо під підготовкою розуміти неодмінне навчання писанню-читанню, то цього можна не робити. Адже якщо дитина функціонально готова до читання, вона обов'язково почне читати. Зазвичай діти не читають тому, що просто до цього не готові. Тобто не сформовані ті функції, які забезпечують цей дуже складний когнітивний процес. Ситуація, коли розвинута дитина не може запам'ятати букви, спантеличує батьків. Проблема криється в зоровому сприйнятті. Букви — це досить складний зоровий образ. Механізм зорового сприйняття дозріває до 5–6 років. Саме тому я не рекомендую наполегливо вимагати, щоб дитина читала. Навіть якщо вона знає всі букви, вона може не вміти читати. Це також проблема зорового сприйняття.

Тому підготовка до школи — це загальний розвиток дитини. У майбутнього школяра мають бути добре розвинені мова, моторика, сприйняття, пам'ять. А це означає, що з дитиною потрібно грати, читати, бігати, конструювати, ліпити... Загалом, робити те, що діти люблять, що їх розвиває.

Перша вчителька

Для будь-якої дитини, особливо якщо вона чутлива, рухлива, активна, раджу обирати м'якого, спокійного, доброзичливого педагога. Батькам варто заздалегідь познайомитися з майбутнім вчителем. Якщо ваш син або дочка має якісь особливості, потрібно обов'язково про це розповісти класному керівнику. Якщо ж у відповідь почуєте (що нерідко трапляється): «Ви знаєте, у мене цілий клас дітей, і я не зможу приділити особливої уваги вашій дитині», — значить, це не ваш учитель. Спілкуючись із педагогом, ви маєте розуміти, чи буде дитині з ним комфортно.

Ситуації бувають різні, іноді поміняти вчителя непросто. Головне — дитина має знати, що батьки, передусім мама, завжди на її боці. З дітьми треба розмовляти. Важливо, щоби ваш школяр міг поскаржитися, виговоритися, розповісти, що йому не подобається. Якщо вчитель був не правий, вважаю, що батьки мають право сказати про це дитині. Ви можете пояснити, що педагог, можливо, був засмучений або збентежений, тому вийшов із себе. Будь-які батьки також мають право сказати про це вчителеві. Однак вони здебільшого бояться вказувати педагогам на їхні помилки. Тому що не готові розмовляти спокійно, аргументовано. Батькам потрібно вчитися взаємодіяти з учителем без конфліктів.

Адаптація в першому класі

Є фізіологічна і психологічна адаптація до школи. Психологічно діти звикають по-різному. Вважається, що протягом першого місяця дитина зазвичай звикає до школи, колективу, вимог учителя. А ось фізіологічна адаптація триває набагато довше — практично два місяці. Деякі першокласники адаптуються протягом двох-трьох місяців. Здебільшого це ослаблені діти або такі, що часто хворіють. Дуже складно проходить адаптація у гіперактивних дітей (гіперактивними вважаю тих дітей, яким дійсно поставлений такий діагноз).

Домашнє завдання. Прищеплюємо культуру розумової праці

Якщо дитина просиджує годинами за уроками, причина може критися в некваліфікованому вчителі, який перекладає на плечі батьків частину своєї роботи. У разі, якщо діти не справляються і це відбувається в усіх учнів у класі, раджу батькам зібратися й обговорити цю проблему. Якщо ж така ситуація відбувається тільки з вашою дитиною, це може свідчити про якісь особливості вашого сина чи дочки. Така ситуація нерідко зустрічається в першому і другому класах, коли не сформований навик читання та на приготування всіх уроків йде дуже багато часу. Адже читання — це основа.

Є фізіологічні рекомендації щодо організації будь-яких занять дитини. Дитина 6–7 років може зосереджено працювати 15–20 хвилин. Якщо за цей час вона не зуміла виконати всі завдання, природно, вона буде відволікатися. І їй треба дати відволіктися — зробити пару вправ, з'їсти яблуко, випити соку або для підтримки сил з'їсти трохи шоколаду. Потім продовжити. Окриками «не відволікайся, не крутися» ви лише погіршуєте ситуацію. Більше за два таких двадцятихвилинних блоки без перерви не має бути. Потім це ввійде у звичку: ставши старше, дитина зможе сконцентровано працювати 40 хвилин. Після цього однаково слід зробити перерву, і лише потім знову включатися в роботу. Тобто потрібно виробити з дитиною певний ритм, темп діяльності, культуру розумової праці.

Уроки без проблем

Дуже часто приготування домашніх завдань стає якоюсь непереборною перешкодою. Є кілька типових помилок. Наприклад, батьки протягом першого року навчання (або навіть перших кількох років) роблять уроки разом із дітьми. Вони сидять поруч, контролюють кожен крок, стежать за виконанням домашнього завдання: «Ні-ні, руку сюди не веди, у марьванни гачочок написаний не так». Батьки змушують робити чернетку, потім переписувати на чистовик. Чистовик виходить гірше за чернетку, адже дитина дуже швидко втомлюється.

Деякий час потому батьки можуть схаменутися й раптом вирішують, що дитина має сама робити уроки. Починаються скандали, істерики. Батькам доводиться докладати набагато більше зусиль, ніж якби вони почали це робити в першому класі. Потрібно пояснити завдання дитині, показати й бути поруч. Але не за спиною! Поруч — значить, у сусідній кімнаті, в іншому кутку, але водночас займаючись своїми справами. Дорослий завжди може знайти пояснення, що він має термінову справу, — на кухні горять котлети і т. п. Я поруч, якщо раптом тобі незрозуміло, я прийду, але ти робиш роботу сам.

У першому класі, коли дітям майже не задають домашніх завдань, це зробити простіше. А ось за кілька років уже проблематичніше. Діти перевіряють терпіння батьків, кличуть через кожну дрібницю, повторюють «я не зрозумів» для того, аби посадити вас біля себе. Нічого страшного! Спочатку так і буде. Або дитина ридатиме й говоритиме, що вона відмовляється робити уроки, або кликатиме через кожну дрібницю. Вона ще не має звички самостійно працювати, їй важко. Значить, треба набратися терпіння й пояснювати стільки, скільки треба.

Задоволення від виконаної роботи дитина відчуває тоді, коли в неї виходить, коли є позитивне підкріплення. Багато хто з мам запитує, за що хвалити, якщо хвалити начебто немає за що. Значить, потрібно похвалити за старання. А ще треба вміти правильно пояснювати. Адже дуже часто батьки самі не знають, «як». Це означає, що за необхідності потрібна консультація фахівця, якщо дійсно щось вперто не виходить. Або (що рідко роблять батьки) потрібен хороший контакт з учителем для того, аби педагог роз'яснив, як ви можете допомогти своїй дитині.

Якщо ваша дитина повільна...

Якщо дитина повільно ходить, повільно говорить, то і думає вона повільно. Однак повільно не означає якісно погано. Просто малюк може не встигати за темпом роботи дітей у класі. Якщо ваша дитина саме така, раджу прочитати спеціальний розділ із моєї книги «Труднощі навчання в початковій школі», де зібрані рекомендації батькам повільних дітей. По-перше, пам'ятайте: якщо ви квапите дитину, швидше не вийде. По-друге, повільна дитина відчуває постійні мікростреси. Тобто стрес у такої дитини починається вже в той момент, коли вона прокидається і мама каже: «Швидше!».

Стреси накопичуються та створюють дуже несприятливий фон. Надалі у повільних дітей нерідко виникають неврозоподібні розлади або неврози. Тому якщо у класі вчитель говорить швидко, а темп роботи дуже активний, потрібно подумати про те, як змінити ситуацію. Можливо, знайти іншого педагога, інакше це неминуче позначиться на здоров'ї вашого сина або дочки.

Будьте уважні до своїх дітей. Ваш школяр має проблеми з концентрацією уваги або поганий почерк, він погано тримає ручку й через це отримує низькі оцінки? Це характеристика дитини, яка або часто хворіє, або має неврозоподібні розлади. Адже нездатність зосередитися — це слабкість нервової системи, а зовсім не брак бажання вчитися. Іноді подібні симптоми можуть свідчити про сильне перенапруження. Подивіться, чи вдосталь дитина спить, скільки часу гуляє на вулиці (необхідно щонайменше 2–2,5 години на день). Якщо режим дотримується, варто звернутися до невролога.

Гуртки та спортивні секції — коли починати

Якщо дитина ще до школи почала системно та серйозно займатися, наприклад, у музичній, художній школі, живописом або танцями, спортом, то не варто вибирати школу з великим обсягом навчального навантаження. Дитині буде дуже важко. Якщо ж ви тільки плануєте віддати сина (доньку) у гурток чи секцію, не рекомендую робити це відразу ж у першому класі, краще почекайте до другого, коли пройде процес адаптації до школи.

Чи обов'язково йти до школи?

Існують різні думки з цього приводу. Сьогодні бум домашнього навчання і навчання в малих групах. Не бачу в цьому нічого поганого. Насамперед тому, що сучасна школа застосовує дуже жорсткі вимоги й багато хто зі школярів не витримує. Для деяких дітей і батьків це буде розв'язанням проблеми.

Підготувала Оксана ШКЛЯРСЬКА

Джерело