Майстриня  Юлія розповіла журналістам 5.UA про обряди, традиції, значення та прикмети, пов'язані з українськими писанками

Сьогодні, перед світлим святом Великодня будемо вчитися розписувати писанки. Зупинімося на покутській писанці. Трошки про історію.

Чому кажемо слово "писати", а не "малювати"? І навіть інструмент, який будемо використовувати, називається "писачок". Таким чином на яйці записуємо код таємний, тому що кожен символ, кожен колір несе у собі якусь прив’язку.

Наприклад, розберемо цю писанку (покутську). Жовтий колір – колір пшениці, багатства. Якщо була пшениця, то було життя, був добробут. Пшениця навіть вважалася свого роду розмінною монетою. Червоний колір – колір любові. В дохристиянські часи – любові, а коли вже писанка освоїлася під християнство – це також почало символізувати кров Христа. Чорний звикли вважати сумним, похмурим кольором, але насправді – це колір нашої родючої землі, він символізує добробут і плідність. Сам символ дубових листочків – дуже хороший чоловічий символ, дарує нібито силу та здоров’я ним.

– А чому присутній чорний колір?

Він має два значення – плодючість чоловіків і плодючість землі. Ось у цьому значенні. Ці писанки передавалися із покоління в покоління, їм у більшості своїй понад сто років. Тому що була традиція, що не можна нічого змінювати на писанці, бо ми не знаємо, що можна змінювати. Тому зараз, знаючи якісь основи, ми можемо здогадатися, про що йшлося у цей момент. Такою писанкою, наприклад, дівчина могла освідчитися хлопцю.

– Щоб освідчитися, який мав бути візерунок?

Про чоловіка. Це могли бути коники – теж символ чоловічої сили. Могли бути олені, дубові листочки, багато їх. Це могло бути у кольорах – червоний і чорний присутній, тож хлопець міг здогадатись. Інша цікава традиція – жінка сідала писати писанки тільки ввечері, коли знала, що її точно вже ніхто не потурбує. Запалювала свічку і писала писанки – це був сакральний, особисто її час. І вона мала написати багато писанок: коли наставав Великдень, на вулиці до неї міг підійти будь-який чоловік і сказати "У вас кури неслися?" "Так". "А ви писанки писали?" "Так". І в цей момент вона мала віддати писанку. А якщо в неї в цей момент немає вже писанки – це було соромно.

Була така гуцульська легенда, що диявол створив змія, який мав знищити весь людський рід, і Бог, що захистити своє улюблене створіння, закував змія у 12 замків. 12 місяців – 12 замків. І кожного місяці змій прогризає один замок і ось-ось вилізе. І кажуть, що поки жінки будуть писати писанки, доти світ буде крутитися.

Перш за все підготуємо яєчко, воно в нас повне. Яйце – теж не звичайний символ. Це нібито неживий об'єкт, але з нього може з’явитися нове життя – курчатко. Писанка – символ життя. Так само це прообраз нашої Землі: шкаралупка – земна кора, всередині у нас жовтеньке – Сонечко, білочок – це повітря або водичка. У багатьох культурах яйце було хорошим символом. Навіть згадаємо Чахлика Невмирущого – в нього життя було у вигляді голки, схованої у яйці. "Яйце-Райце" – прообраз нашої планети Землі. Курочка Ряба, яка несла золоті яйця – символ багатства.

Раніше писанки робити на повному яйці, але зараз дуже часто роблять видутки. Зараз будемо його робити. Це надфіль – купується у будь-якому будівельному магазині. Робимо два отвори, прокручуємо. Якщо ми хочемо зробити повне яйце, воно з часом висихає, але обов’язково тоді треба брати домашні яйця, щоб вони були запліднені. Магазинні яйця будуть вибухати.

Одну дірочку затискаємо, а через іншу запускаємо тиск, повітря. Так і опорожняємо яєчко. До того ж, якщо пофарбувати повне яйце, то анілінова фарба все одно проникне трішки до вмісту яйця і воно все одно не буде їстівним. Якщо надфіля немає – можна це зробити будь-якою гострою голкою. “Циганка” підійде. Надфіль просто робить дірочку красиву, рівненьку, без тріщин. Повітря обережно запускати, щоб яйце не випухнуло. Після цього ми його всередині промиваємо і ставимо просушитися. Можна на батарею, можна 5 хвилин при 50 градусах у духовці.

Сухе яйце промиваємо ваткою з оцетом (немає різниці яким). Він знезаражує та знежирює і фарба краще буде братися. Далі необхідно дві дірочки заклеїти – за допомогою воскової свічки (парафін пропускатиме фарбу). Потрібно зі шматочка воску потрібно зробити два маленьких “пімптика” та заклеїти ними дірочки. Далі писачком (його можна навіть власноруч зробити – з твердої фольги та дерев’яної основи) проводимо навколо отвору, герметично його заклеюючи.

Щодо самої технології: віск у нас виступає таким захисником кольору. Тобто ми пишемо воском, поступово занурюючи у різні барвники. Зараз у нас яєчко білого кольору, і ми маємо на ньому зафарбувати все, що має бути білого кольору. І коли ми зануримо у наступну найсвітлішу фарбу, ці міста залишаться білими.

Для зручності, коли ми малюємо суцільні лінії, ми прокручуємо яйце, зафіксувавши руку з писачком, не відриваємо його, допоки не буде потрібно його знову підігріти. На початку, якщо страшно одразу писати писачком, відмітити собі олівцем малюнок, але потім все одно потрібно його максимально стерти оцетом. Малюнки завжди були доволі схематичні, аби кожна жінка, не маючи художньої освіти, могла створювати свої писанки. Зараз усе, що ми малюємо, трошки чорне, бо віск закоптився, але потім, коли постираємо все, воно у нас буде білим.

Доволі цікаво, як писанки змінюються у різних регіонах. Вони залежать від стилю життя. Наприклад, гуцульські писанки дуже сильно наповнені малюнком. Там домінують помаранчеві, жовті, червоні кольори.

Люди, що живуть у горах, бачать гори, дерева, ще щось. Такі і малюнки – дрібні-дрібні, багато всього. І стиль життя у них такий, метушливий, швидкий, як говір їх. Ближче на схід країни малюнки стають більш розлогіші, спокійні. Може домінувати одна квітка, кольори більш темні, є чорний. А на гуцульських – його дуже мало. Наприклад тернопільські – там домінують лише три кольори: дуже багато чорного, зовсім небагато білого та легеньке вкраплення червоного або жовтого. Анілінові фарби з’явилися зовсім нещодавно.

Раніше фарбували природними барвниками – з рослин, кори або ще чогось. Тому по кольорах можна визначити регіон. На Гуцульщині було багато різних рослин – тому і кольорів багато. Жовту фарбу можна було дістати з різних квітів – безсмертник, деревій. Саме відвар, їх збирали і сушили. Зі свіжих набагато кращий колір, але могли і сушити, адже у весняний сезон, коли писали, деяких квітів могло і не бути. Наприклад, чорниця дає красивий синій колір. Зелений брали з кропиви, зараз може бути шпинат, тобто його легко зробити. Найгірше – червоний колір, він у чистому вигляді міститься тільки в одній рослині – марена красильна. Коричневий – з дубової кори. Чорний колір – його можна просто витримати. Наприклад відвар лушпиння цибулі дає від жовтого до коричневого кольору. Красивий блакитний колір дає червона капуста.

Як відвари робляться. Рослина дрібно перемелюється, потім пересипаєтся у киплячу воду і кип'ятиться 15 хвилин. Краще це робити у добре провітрюваному приміщенні, адже фарба дає неприємний запах. У нас писанкарство – це холодна техніка, бо все, що ми написали воском, зійде з гарячою фарбою. Аби фарба не лягала шматочками, не було "мраморного" ефекту, треба додавати протравлювач. Наприклад в анілінову фарбу додаємо оцет. У природні барвники додаємо квасці, їх можна знайти у аптеці. За радянських часів це був популярний засіб, а зараз треба буде побігати й пошукати. Але природні барвники набагато кращі. Коли працюєш природними – до кінця не знаєш, який колір отримаєш. Це свого роду така алхімія. Так, анілінові є яскравими, але шкідливими – я от працюю в рукавичках. Потрапляючи на шкіру, вона далі йде у кров, знижується гемоглобін, знищуються білі кров’яні тільця. Пофарбоване яєчко вже безпечне.

Протираємо оцетом і занурюємо у жовтий. Рухаємося від найсвітліших до найтемніших фарб, поступово накладаючи їх. Анілінові фарбники можна купити у будь-якому текстильному магазині – це фарби для тканин і вовн. Фарбують вони швидко, набагато менше часу потрібно, ніж природними барвниками  там треба чекати від 5 хвилин і більше, для насиченого кольору треба чекати з годину. Як готується: порошок анілінової фарби заливається 0,5 л води або менше, чим менше води – тим насиченіший колір буде. Додається столова ложка оцту, і чекаємо, поки фарба повністю охолоне. І все – спосіб для лінивих. Занурене у фарбу яєчко перевіряємо – чим довше триматимемо, тим насиченіший колір буде.

Кажуть, що у писанкарів має бути кілька писачків – товстіші та тонші. Їх можна підгорувати – просто наждачним папером зпилити носик. Чим ближче він до основи, тим він товстіший. Він і сам з часом стирається об яєчко. А щоб зробити його тоншим – стираємо його з боків, щоб він вужчим був. Якщо у один писачок, то більш тонкої або товстої лінії можна добитися мірою підігрівання. Більше підігріваємо – товстіша лінія. Після кожного шару не забуваємо протирати оцтом. Тепер занурюємо у червону фарбу.

Трохи про символи: схожий на відбиток гусячих лапок символ називається "Божі ручки". Коли птах стає на землю, то залишає відбиток трьох пальчиків. А оскільки вважали птаха посланцем Бога, провісником, бо літає біля нього – вважали, що це символ божого благословіння. Часто зустрічаємо перетин яйця на кілька частин, утворюється такий хрестик. Писанки – це з дохристиянських часів ще пішло. Тоді горизонтальна лінія – це було жіночий початок, стихія води. Вертикальна – чоловічий початок і стихія вогню. А от крапка перетину – це їх поєднання, зародження нового життя. Цікавий символ "Берегиня", або це ще "Дерево життя". Схематично можемо їх поділити на три частини: вазонок, середні квіти і верхня квітка. Нижня – все живе під землею, наше коріння, наші предки. Середня лінія – ми, що живе на землі, квіти та дерева. Верхня лінія – це божество, провісники птахи. І от "Берегиня", або "Дерево життя", воно собою об’єднує ці три світи і гармонізує їх. А от квітка ружа суто жіночий символ – це перша зірка, що сходить на небі. Але ми знаємо, що це ніяка не зірка, а планета Венера – так само жіночий символ. Вона дарує жінці щасливу жіночу долю. "Хвіст павліна" – гарний жіночий символ. Пташечки, квіточки, рибки – це все на діточок символи.

Я спокійно ставлюся до відхиляння від візерунку. Головне – це робити у світлому, хорошому настрої. Себе настроїти, що все добре. Можна думати про якусь конкретну людину думати, кому ти пишеш її. Ти вкладаєш туди свою енергію, думки. Багато людей змінюється після писанки. Навіть коли ти втомлений, ти відпочиваєш душею. Необов’язково шукати старі орнаменти, можна створити повністю свій малюнок.

Є насправді дуже багато варіацій писанок. Це традиційна писанка, потім є травлені, коли використовується суто природній колір яєчка. Тобто у нас коричневе яєчко і ми за допомогою оцту витравлюємо поступово колір, це називається травленки. Тут якщо ми рухаємося від світлого до темного, то там навпаки – у нас найтемніший колір вже є на яєчку і ми рухаємо у зворотному напрямку. Є традиційні всім з давнини дряпанки, коли занурюється в одну фарбу, а потім голочкою вишкрябується поступово орнамент. Тут уже є зміст різних художніх здібностей – можна створювати об’єм, перспективу. Є крапанки – без малюнку, суто таке закраплення. Є мальованки, яйця дерев’яні, на них пензликом малювали. Є писанки, а є мальованки.

Писанкарство зараз набуває популярності. З’являється багато молодих майстрів. Писанкарство було не тільки в Україні, у багатьох інших країнах, але в Україні воно найбільше збереглося, найбільше згадок і технік.

– Це холодна техніка, а є і гаряча, як я розумію?

Гаряча – це те, що ми звикли називати крашанками. Ми яєчко варимо, там можуть приклеюватись пелюстки різні, листочки. Це вже гаряча техніка, коли занурюємо у гарячу фарбу, або варимо. Я не дуже цікавилась техніками у інших країнах. Знаю, що у Китаї, наприклад, вони не малюють, а вирізьбляють. Щось схоже до травлення, але вони виходять такі мережевні, складна техніка. Я пробувала на страусиному яйці, це важко. Треба сидіти у респіраторі, бо вдихаєш дрібні частинки яйця, запах як у стоматолога. Справді важко, це більш така чоловіча певно техніка.

Дуже багато з писанками легенд і повір'їв. Наприклад, вибирали чотири найкращі писанки і закопували їх по чотири сторони ділянки, там де хата й город. І вважалося, що вони будуть цілий рік оберігати родючість грунтів, дім. Або наприклад ми писали писанку з півником – це такий вогняний знак. Таку писанку перекидували через дах будинку, щоб у нього не влучила блискавка, пожежа не знищила. До християнства робили писанки не лише на Великдень. Могли їх робити під час хвороби, наприклад. А потім закопували або пускали по течії. Взагалі кажуть, що шкаралупку писанки бажано не викидати просто у сміття. Коли розбилася – підкопуємо у землю або пускаємо за водичкою. До речі, коли вона розіб’ється – не варто сумувати, бо вона значить виконала своє завдання, зібрала у порожнинку весь негатив, пов’язаний з вами, і тому розбилась.

(Занурює у останній коричневий колір)

З природними барвниками вони недовго стоять. Але є техніки, коли консервують фарби, як звичайний компотик. Щоб не вицвітали фарби, це стосується і природних, і анілінових, яєчка треба фарбувати. Я не люблю, коли вони дуже глянцеві, тому я беру матовий лак – його майже не видно на яєчку, просто захищає кольори. Природні звичайно швидше вицвітають.

– Писанку могла дарувати дівчина хлопцю, могли родичі. А от міг хлопець дівчині?

В давнину це було суто дівоче ремесло і тому тільки жінки могли дарувати. Чоловіки писанок не робили. Пізніше вже і чоловіки почали писанки робити. Є такий відомий писанкар Городецький, вже покійний, але у нього є надзвичайна праця. У чоловіків взагалі частіше з першого разу краще виходить, ніж у дівчат, з мого досвіду. З першого разу. А далі - там вже досвід.

– Білий колір досягається завдяки чому?

Це яйце. Можна воском все профарбовувати. Але зазвичай такі моменти не дуже чисто виходять, бо десь маленька шпаринка – і кольори таки просочуються. А є зворотня техніка, коли ти зафарбував останнім чорним кольором. І тоді оцтом, або білизною витираєш фарбу добіла.

Це Західна Україна. Такі хвилясті лінії – це безкінечник, вони різні бувають. Може бути просто хвиляста лінія, може бути ще щось. Це, наприклад, безмежну кількість здоров’я, безмежну кількість щастя бажають.Можемо вже очищати. Спочатку треба обов’язково зняти наші хвостики, дірочки що ми заклеювали. Бо при нагріванні повітря розширюється, щоб яєчко не тріснуло. Підносимо до вогню. Не зверху, а збоку, щоб чорна пляма не залишилась. Дивимось, коли починає віск топитися і витираємо. Відкривають усі наші кольори. Схоже на огранку каменя. Треба увесь віск прибрати. Кажуть, що писанка проживає усі стихії. І вода – фарба, і вогонь, і повітря, і земля. Тому я проти електронних писачків, має бути обов’язково свічка. В давнину робили швидше, ніж з однією свічкою. Зараз можна використати духовку. Розігрівається до 50 градусів, деко застелити чимось треба, аби віском не замастити. Потім просто вийняли яєчко і протерли його - так набагато швидше.

– Присвячуємо нашим захисникам цю красу.

Джерело