Убили "Красуню" 20 лютого 2018 року о 15:30 в зоні відповідальності окремого тактичного угруповання "Луганськ", на передній лінії прямим попаданням протитанкової керованої ракети в нашу БРДМ.

***

“Російські окупаційні війська на Донбасі не лише продовжують порушувати Мінські домовленості, але й перейшли будь-яку зрозумілу людському розумові межу у своїх звірячих вчинках… Під час надання цивільному населенню медичної допомоги були обстріляні наші медики. Загинула наша сестра – медик, військовослужбовець і людина з великим серцем – Сабіна. Ще одного військовослужбовця поранено”, – сказано в повідомленні 10-ї бригади “едельвейсів”.

***

У бригаді її називали "Красуня". Це слово не було її позивним, просто дівчина ця нею була як зовні, так і всередині. Вона не була снайпером або мінометником, вона не стріляла, а лікувала, але це не стало вагомою причиною для тих з протилежного боку, хто вбив цю дивовижну красу.

Рік тому від рук нелюдів загинула медик 54-ї бригади Наталія Хоружая, тепер не стало ще однієї дівчини, якій було всього 23 роки і яка рятувала наших поранених воїнів на передній лінії оборони.

***

Сабіна Станіславівна Галицька народилася 20 вересня 1994 року і жила в селі Бастова Рудня, Ємільчинський район Житомирської області.

Закінчивши 9 класів сільської школи, дівчина поступила в медичний коледж.

Закінчила Новоград-Волинський медичний коледж (2010-2014, освіта середня спеціальна, фельдшер). Планувала здобути вищу освіту, але не встигла.

Після коледжу – з січня 2015 року – працювала в Барашівській дільничій лікарні (с. Бараші Ємільчинського району, акушер), що входила до складу ЦРЛ смт Ємільчине.

Взагалі, у неї було дуже багато планів на життя, різних мрій і сподівань. Вона була молодою дівчинкою, любила романтику і діточок, але в той же час вона вже встигла стати воїном, навіть не тримаючи в руках автомат.

1 квітня 2016 року його підписала з ВСУ контракт, маючи велике бажання допомагати пораненим в боях солдатам, і після навчання на полігоні "Десна" прибула до свого підрозділу.

Служила у військовій частині А4267. Сержант, старша медична сестра приймально-сортувального відділення медичної роти 10-ї окремої гірничо-штурмової бригади.

Залишились батьки і брат, який нещодавно також вступив на військову службу до ЗСУ.

***

Дуже грамотна і працьовита дівчина-медик, яку ніколи не лякала небезпека, мужня і рішуча, в попередню дислокацію бригади в зоні війни вона 4,5 місяця перебувала на нулях, витягуючи хлопців з того світла. Подружці своєї писала, що у неї все добре, планувала зустрітися з нею в березні.

Планувала, мріяла. Це весь минулий час, немає її більше з нами.

Похорон попередньо планувався на  23 лютого в рідному селі. У неї залишилися батьки і брат.

У найважчий день для України, в річницю великої трагедії на Інститутській, кожен, хто так чи інакше пропустив цей біль через свою душу, згадував ті страшні ранкові години, коли здавалося, що світ перевернувся, коли хто наживо, хто в мережі дивився на те , як падають люди, падають і завмирають під похмурим небом.

Я теж згадував, переглядаючи купу відео і фотографій, згадував, і щось міцно стискала під ребрами. А за вікном було таке ж похмуре небо, як і чотири роки тому, а за вікном була тиша, яку нічого не порушувало, тиша, в якій відчувався крихкий мир в моєму місті.

А в цей же час за мою тишу вмирала одна дівчина.

Ян Осока,  “Новинарня“

Оригінал на сторінці Яна Осоки в Facebook

Своє ім’я Сабіна вписала золотими літерами  в історію рідного коледжу, рідного села, в історію рідного краю.

Безмежний біль втрати та найсвітліші спомини про  Сабіну Галицьку  залишаться в пам’яті одногрупників,  викладачів та працівників   Новоград-Волинського медичного коледжу.

Ми глибоко співчуваємо горю батьків  Тетяні Михайлівні та  Станіславу Бернадовичу Галицьким. Висловлюємо  найщиріші співчуття у цей скорботний час. Сумуємо разом з вами.

Вічна пам’ять Сабіні Галицькій… Нехай Господь Бог прийме її душу…