МИКОЛА   ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ

Он ті поля, садки, дороги,          
Де він малим колись ходив.    
Дуби у Стугні миють ноги -  
Він так з дитинства їх любив.

І щиро слово серце крає,
Та я по правді вам скажу:
- Народ цю пісню пам'ятає,
А я ту пам'ять бережу...

Малишків краю, мій Обухів,    
Поетом вславлена земля!   
Тут пісню матері він слухав,   
Босоніж бігав у поля.

Дорога тут під яворами
Йому у вічність пролягла.
І хата, вбрана рушниками,
Сліди дитинства зберегла,

ПЕТРО  ШВЕЦЬ

Обухівських схилів люблю я красу
Ще  з літ світлоюних, вразливих.
Крізь ночі і дні цю любов пронесу,
Крізь всі хуртовини і зливи.

Лягли, наче вівці, навколо села
Спокійні, круті, ізумрудні.        
І пісня Малишка між них зацвіла
Тим цвітом, що квітне й у грудні.

Маленькі Карпати!             
Сягли до лугів Підгірець,
Трипілля і далі, і далі...
Знайомий рельєф моє серце зігрів
У час молодої печалі.

ОЛЬГА  ДОВГОП'ЯТ

Вальс, вальс, вальс.
Ми пам'ятаємо Вас.
Любий, Андрію Малишку,
Читаємо Вашу книжку
 І будемо довгий час
 Ще пам'ятати Ваш
 "Київський вальс".  
Вальс, вальс, вальс.
От би зустріти Вас.
Любий, Андрію Малишку,
І запросити Вас нишком
В тихий осінній час
Потанцювати Ваш
"Київський вальс".
Вальс, вальс, вальс.
 Лине хмаринками час.
 Любий, Андрію Малишку,
От завітали б на трішки,
Хоч на хвилинку до нас
 Просто послухать свій
"Київський вальс".

*****
Малишкова  хата
Привітно і чинно
Стрічає гостей,
Як раніше, гостинно.
Без слів і без музики,
Щиро і просто,
Старенька хатина,
Така низькоросла,
Таїть у собі  Базилишину ласку.
Розказує правнукам
 Дідову казку.

 СОНЯЧНА КРИНИЦЯ

Край саду - сонячна криниця,
У бризках-перлах - білий світ,
 І віє цвітом зоряниця
У мій вишневий неба звід.
Немов струмок, біжить стежина
До цих садів, до цих дібров,
Де ніжне скерцо солов'їне
Про нашу вірність і любов.
Моя жага, моя надія
На цих вітрах, на цій землі,
Де я і плачу, і радію,
Як рання квітка на стеблі.
Летить у вир віків жар-птиця,
Вирує Всесвіт під крилом
 Леліє вранішня криниця,
Чарує сріблом-джерелом.
Я буду вірити у щастя,
У долю світлу, мов ріка...
Чи є земля моєї краща?
Якщо і є, то не така!
.. .Згасають в росах блискавиці,
Відколосилися жита...
Живе Малишкова криниця,
Як пісня, вічна і свята.

Валерій ВЕРГУН,
 літстудієць студії імені А.С.Малишка, м.Українка

СКАРБНИЦЯ  СЛОВА

Стоїть у бронзі він на батьківщині,
Замріяно вдивляючись у даль,
Куди не раз вела його стежина,
Де пережив і радість, і печаль.
Ішов у світ - взяв рідну пісню й казку,
Поезію улюблених книжок.
І материнську незабутню ласку,
І вишитий на щастя рушничок.
Писав поет з любов'ю про людину,
Про житній лан і солов'їний гай,
Оспівував згорьовану Вкраїну
І рідний серцю яворовий гай.
Ще здавна Прометей добро дав людям,
Щоб кожен сущий мав вогонь тривкий,
А наш поет звершив звичайне чудо
Створив скарбницю слова на віки.

Степан ГРИЦЕНКО,
 поет-гуморист, м. Українка

Земля моя сьогодні тим гордиться,
Що Ваше слово наче вільна птиця,
Злітає понад гори і поля,
Понад бурхливі ріки і моря.
Що носить Ваше слово в серці мати,
І на вустах воно у юнака й дитяти.
У солов'їнім щебеті дібров,
Як розцвітає веснами любов.
Малишків краю батьківська земля,
Щаслива я, що на тобі зростала,
Світанками ходила у поля,
Де мати-доля рушничка прослала.     
 Де Прометеєві шуміли явори,
Пила з криниць живу і чисту воду,
Крутою стежкою збігала я з гори,
Якою він у юності проходив.    
Щаслива тим, що і в мені живуть
Любов і ревність, і земні тривоги,
Що там, на обрії, на мене ждуть
Дзвінкі і радісні мої дороги.

Катерина Самойліченко

З творчої роботи МАН 2007 року

"Андрій Малишко в спогадах сучасників"
Качай Маргарити, учениці 11 класу
Обухівської ЗОШ І-ІІІ ст.№1 ім.А.С.Малишка,
Науковий керівник
вчитель укр.мови і літератури

Крук Валентина Іванівна

 29.10.2011