12 вересня 2015 року у Ніжині відбулося своєрідне святкування Дня міста.

Досить давно мені не доводилось бувати на цьому святі. Перебування на святі цього року мене шокувало своєю нестандартністю та примітивізмом. Давно не доводилось перебувати на такому примітивному, безграмотно скомпонованому святкуванні Дня міста.

Про День міста можна було дізнатися зовсім випадково. А про програму свята годі й гадати.

Фото автора

***

День міста розпочався урочистим підняттям Прапора Ніжина. Підняв його міський голова Анатолій Лінник. До офіційної делегації приєдналися гості зі столиці, представники Чернігівського земляцтва.

На урочистій церемонії було оголошено про присвоєння звання Почесного громадянина Ніжина протоієрею, настоятелю собору Всіх Святих, отцю Сергію Чечину. Анатолій Лінник вручив отцю Сергію посвідчення і нагрудний знак Почесного громадянина міста.

Майстрам і митцям Ніжина також були вручені почесні звання Народного майстра міста Ніжина. 

Після офіційних справ свято перенеслося в парк Шевченка. По оголошенню організаторів там проходив фестиваль під назвою “Його величність ніжинський огірок”. В багатьох присутніх така назва породжувала різні смішні асоціації, але спишемо то на особливості місцевого гумору.

По центральній алеї парку розташувалися різні бюджетні установи міста, в основному освітяни, з різними інсталяціями на тему огірка і консерваціями з тим же продуктом. Гурок — саме так в Ніжині називають цей овоч, який став своєрідним брендом міста. 

Ближче до входу в парк розташувалися МНСники з Авіазагону. Огірки в них були теж, але ще було в них з собою кілька сулій з хорошим святковим настоєм. .

Цей захід теж відкривав міський голова Анатолій Лінник. Разом з гостями вони публічно імітували засолку огірків прямо на сцені. То був такий дружній акт єднання з тайним смислом, що через рік, цю бочку відкриють на такому ж святі і з’їдять, в тому ж складі і на тих же посадах. Хтось з почесної команди “засольщиків” теж символічно поклав в діжку довгий хрін з тайним смислом, що “хрін вам, а не ваші мрії”. Для тих, хто не підходив до столика рятувальників, повідомляємо, що це був жарт.

Саме свято огірка зовні виглядало досить веселим. Хоча освітяни, які власне і забезпечили захід, роптали. В принципі, так розрекламований фестиваль, відбувався за тим типовим сценарієм, за яким в Ніжині проходять 95 відсотків всіх свят: напрягають освіту, вчителі залучають до напрягу батьків. Всі разом сутками щось ліплять-клеять і кожна школа чи дитсадок виставляють свою тематичну “садибу”. 

Цей анахронізм в проведені свят ще йде від дореволюційної Росії, коли суспільство відкрито поділялося на класи. Бо корінь цього сторічного рефрену лежить у фіналі свята.

Після того, як школи з батьками все це вручну притягли в парк, виставили, проходить таке собі змагання. По черзі, до кожної “садиби” підходить Велике начальство, а представники “садиби” (вчителі, діти і їх батьки) повинні розвеселити цих панів. До складу панів входять звісно міський голова, заступники, начальник Управління освіти, його заступник, ну ще кілька людей.

Вони схрестивши руки на пузі зверхньо подивляються, мовляв, ану, шо ви нам тут покажете...? Діти, вчителі, батьки розповідають віршики, співають пісеньки, пританцьовують. Вельможне начальство переглядується, рухає бровами. Тоді їм наливають по рюмашці самогону і дають на шпажках по корнішончику. Ті ж звісно, відмовляються. Але це не тому, що вони не хочуть. Просто так випити — то не весело. Тоді освіта починає відкривати всю сою українську душу: “ой, це ж старовинний рецепт моєї бабусі... це ж горілочка настояна на огірках (там дійсно плавають огірки) ой, ну будь-ласка, випийте, ось вам сальця, ...” І комісія погоджується і випиває. Потім робе задоволений вид, схвально киває головами і йде далі. 

Після того, як комісія пройшла по всім садибам, вона,  визначає кращих. Призи отримали з рук міського голови всі. Ну а найкращим — суперприз. Це добротна діжка, зроблена руками знаного майстра бондаря. Отримати таку — просто честь. 

Решта отримали теж хороші призи. Наприклад, народний майстер Юлія Петренко, за те, що вона розписала дуже майстерно тарілки авторським зображенням Ніжинського огірка, отримала дуже гарний приз — тарілку, розписану народним майстром Юлією Петренко з авторським зображенням Ніжинського огірка. І була дуже приємно здивована.

Людям подобалось. Трохи відволіктися від складних нинішніх буднів та реалій, поспілкуватися, покатати дітей на гойдалках в таку теплу погоду — було дуже приємно і весело. 

Фестиваль Ніжинського огірка закрив міський голова Анатолій Лінник. А багато хто залишились відпочивати в парку і насолоджуватися залишками свята.

В той час площа Франка перетворилася у феєрверк спорту. Борцівське татамі, баскетбольний майданчик, килими для гімнастів, танцювальний майданчик — так виглядав центр міста.

Спортивне свято відкрив міський голова Анатолій Лінник.

І справді, то було класно. Одразу на кількох майданчиках відбувалися спортивні змагання і показові виступи. Народ хотів подивитись все, бо кругом було цікаво, і тому бігали від одного виду спорту до іншого.

Діти, розкривши рота задивлялись, як їх однолітки феєрично виконували різні трюки, смикали батьків за поли і кричали підстрибуючи “о, я туди хочу записатись!!!”.

Описувати виступ спортсменів в кожному виді — немає сенсу. То було дійсно класне свято спорту, де отримували однакове задоволення всі. 

За матеріалами : uezd.com.ua