8 липня о 12:00 годині в м.Обухові на площі РЦКіД відбудеться прощання з військовослужбовцем 81-ї окремої аеромобільної бригади Сергєєвим Володимиром Ігоровичем 1993 р.н. із позивним ім’ям «Смайл». 

Вічна і світла пам'ять Герою. Глибокі співчуття рідним і близьким. 

Кожна втрата, це втрата для нас всіх, біль кожного українця. Всі наші воїни - наші. Кожен з них - часточка наших сердець. 

6 липня в наслідок великої кількісті мінометних пострілів бойовиками по позиціях Збройних сил України поблизу промзони міста Авдіївки Донецької області загинув Обухівчанин, військовослужбовець 81-ї окремої аеромобільної бригади Сергєєв Володимир Ігорович 1993 р.н.

Володя був дуже хорошим хлопцем, це втрата для всього міста, для всієї країни.

 Сергеєв Володимир Ігорович народився 27 квітня 1993 року в місті Обухів. Навчався у загальноосвітній школі №3. Любив спорт, музику. Мав багато друзів. Був люблячим сином і братом.

Після закінчення школи поступив до пілотного факультету Національного авіаційного університету, однак навчався недовго, оскільки зрозумів, що це не його покликання.

У жовтні 2010 року був призваний до лав Збройних сил України для проходження строкової служби, служив у військах протиповітряної оборони у місті Одесі.

Після демобілізації працював на ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат».

У 2015 році мобілізований за шостою хвилею в зону АТО, де служив у 81-ій окремій аеромобільній бригаді.

6 липня 2016 року о 13 годині внаслідок великої кількості мінометних пострілів загинув у Авдіївці Донецької області, проживши таке коротке, але яскраве патріотичне життя.

Обухів у скорботі...

***

Як загинув обухівчанин...

Обстріл 6 липня розпочався раптово, о другій годині дня. З боку «ДНР» заробили кулемети, потім - міномети, українці відповідали, з кожної зі сторін в бій вступили по одному з наявних БТРів. На дві хвилини настало затишшя. І тут в ангар прилетіла 120-міліметрова міна, вперше за дуже довгий час серед білого дня. Збоку пролунав крик. Спочатку десантники навіть подумували, що це хтось із них свариться з ополченцями - їх найближчі позиції метрах в 30 від ангара, докричатися не проблема. Але швидко стало ясно - кричать: «Завал!».

Під завалом знайшли пораненого. Це був Володимир Сергєєв з позивним «Кабан». Ми спілкувалися в ніч між двома обстрілами. «Кабан», 23 роки, з-під Києва. Він приховував від мами, що знаходиться в Авдіївці, тобто в зоні постійних обстрілів.

Так вона додзвонилася до Генерального штабу ЗСУ, генштабівські розшукали «Кабана», і з тих пір ротний кожен день ставив перед ним «бойове завдання» - зателефонувати мамі.

Вранці 6 липня перед виходом на позиції Володимир подзвонив і сказав, що з ним все в порядку. Осколок міни пробив бронежилет наскрізь. Але Володимир отримав травми голови, обох рук і ніг і живота. Поранення Володимира Сергєєва виявилися несумісні з життям. З нього стягнули бронник, поклали на носилки, поруч на ношах ж лежало тіло Олега з Івано-Франківська. Він загинув одразу. Ще два десантника отримали важкі поранення: одному вибило око, іншому осколками посікло ногу. Поки «Кабану» намагалися надати допомогу, прилетіла ще одна, «вісімдесята», міна. Ще один десантник отримав важке поранення - в ​​лопатку. Чотирьох поранених занурили в «швидку», її від'їзд прикривав вогнем БТР. Володимир помер у лікарні. А бої під Авдіївкою йдуть до цих пір. "